Вівторок, 27 Лютого

Японські волонтери відкрили у Львові ресторан східних снеків

Оперативні новини у нашому каналі в Telegram!

Японські волонтери відкрили заклад Tokyo Sushi Ball у Львові на вулиці Городоцькій, 159. Його розташовано у магазині «Могорич» біля Привокзального базару.

Ресторанчик спеціалізується на оніґірі — одній з напопулярніших страв японської кухні. Рисові кульки часто беруть із собою в дорогу, у школу, на роботу тощо. Їх їдять руками.

Загалом оніґірі — це просто білий рис із сіллю, загорнутий у листок норі. Правильно приготований рис може бути смачним сам по собі. Однак часто у нього додають начинку. Традиційною начинкою є маринована слива, та зараз існує велика кількість варіантів.

У Tokyo Sushi Ball готують, наприклад, оніґірі з лососем — сяке (111 гривень), курячим стегенцем теріякі (98 гривень), такуаном — маринованим редисом (98 гривень) та нікумісо — м’ясом, замаринованим у соєвому соусі з медом і часником (104 гривні). Можна замовити бенто — набір оніґірі з різними начинками, що подаються з місо-супом, маринадами та чаєм.

Фото: facebook.com/vsevolod.polishchuk

Кухар розповів гастродослідниці Аврори Огородник, що приїхав до України як волонтер, а потім вирішив залишитися та відкрити заклад разом із друзями.

На український смак може здатися, що в оніґірі бракує насиченої начинки, вважає ресторанний маркетолог і співзасновник «Інституту галицької кухні» Всеволод Поліщук.

«Післясмак відчувається краще, ніж смак під час споживання їжі, бо начинки дуже мало. Відверто зізнаюся, я не знаю, якими онігірі мають бути насправді. Люди кажуть, що такі вони й бувають у Японії. Але на мій український смак я б краще заплатив за онігірі з куркою теріякі не 97 гривень, а 150, але щоб там було при цьому удвічі більше курки. І крім місо залюбки б замовив ще додатковий соус», — коментує він.

На думку Поліщука, такий заклад краще було б розмістити ближче до новобудов і офісів.

«Уявіть собі Городоцьку в районі вокзалу і Привокзального ринку. Сіра вулиця, на який продають якийсь чудовіщний крам і наїдки, нескінченно біжать люди з клумаками, проносяться маршрутки. І петляю я, у надії знайти заклад з онігірі», — розповідає Аврора Огородник.