У Львові у вересні закінчили будівництво стін школи, яку надрукував 3D-принтер. Це перша в Україні школа, зведена за такою технологією. Ба більше, Львівська школа є ще й найбільшою у світі одноповерховою будівлею для закладу освіти, яку надрукував 3D-принтер. Це буде новий навчальний корпус для першокласників школи № 23, що на вул. Варшавській, 126.
Як вдалося втілити такий амбітний проєкт у розпал війни? З якими викликами стикнулася команда? Та чому Україна — це місце, де треба будувати нове за допомогою нового? Про все це розповідає засновник гуманітарного фонду Team4UA Жан-Крістоф Боні, в матеріалі Освіторія.
— Я приїхав в Україну тоді, коли всі з України виїжджали, — пригадує Жан-Крістоф Боні. — І одна з перших зустрічей була із заступником мера Львова. На той момент Львів прийняв понад 65 тисяч біженців і місто мало проблему із розселенням людей. Тоді я запитав: «То чому ви не друкуєте приміщення для біженців за допомогою 3D-принтера?» — ось так почалася історія будівництва школи у Львові, яку надрукував велетенський 3D-принтер.
У відповідь на повномасштабне вторгнення росії в Україну Жан-Крістоф заснував гуманітарний фонд Team4UA. Нині команда фонду працює в кількох напрямках: це гуманітарна місія — доставляють їжу і воду сотням тисяч цивільних біля лінії фронту у партнерстві із Всесвітньою продовольчою програмою ООН. А також займаються розмінуванням територій, використовуючи дрони, штучний інтелект та сенсори. Жан-Крістоф називає себе французьким підприємцем із пристрастю до інновацій, а у 2019 році його назвали найбільш впливовим французьким експертом у світі в галузі штучного інтелекту. Тож не дивно, що він переконаний: в Україні будувати нове слід за допомогою нових технологій.
— Коли говоримо про відбудову України, то маємо розуміти: час — це золото. Тому саме друкування 3D-принтером — швидка та ефективна технологія для України. За допомогою неї можна будувати не лише школи, а й цілі селища, житлові будівлі, різну інфраструктуру. А швидка відбудова школи — це не просто нові стіни, це можливість повернути дітей до навчання за лічені місяці. Простішими словами: це повернути їм нормальність їхнього життя, — переконаний Жан-Крістоф.
За звичайних умов 3D-принтер може надрукувати школу за тиждень. За три тижні він здатен вигнати стіни триповерхової будівлі. Тож порівнювати темпи традиційних методів будівництва із технологією друку просто некоректно. Проте в Україні під час повномасштабної війни команда проєкту стикнулася з нечуваними досі викликами.
— Найперший виклик — привезти міжнародну команду в країну, де триває війна, — продовжує Жан-Крістоф. — Другий виклик — доставити всі необхідні матеріали, адже завжди існує ризик, що вони будуть знищені в результаті обстрілів. Наступна перепона — отримати всі дозволи для будівництва, адже це нова для Україн технологія, тож нам довелося багато переконувати і розповідати про її переваги. У жовтні минулого ми вже були готові друкувати, а тоді сталася нова хвиля терору з боку росії, і мій міжнародний партнер відмовився від участі через посилення обстрілів. Це спричинило затримку на 6 місяців.
До цих викликів додалися також постійні блекаути восени та взимку, а також комендантська година. Із відключенням електроенергії впорався надпотужний генератор, що приїхав разом із 3D-принтером, а обмеження воєнного часу просто трохи вповільнили роботу техніки. Нині стіни нової школи вже зведені, наступний етап — дах та оздоблювальні роботи. І вже у січні 2024 року школа відчинить двері для дітей.
— Я був на будівельному майданчику щодня і керував процесом, — пригадує Жан-Крістоф. — Це завжди дуже вражає: бачити, як швидко виростають стіни майбутньої школи, як з ідеї на папері поступово постає ціла будівля. Пригадую, як до нас приходила преса і просто перехожі люди: усі були в захваті від побаченого. Особливо пишалися діти, що наступного року навчатимуться у школі, яку друкує 3D-принтер. Вони розуміли: це не звичайна, а унікальна школа. І знаєте, яка дивовижна річ ставалась, коли люди бачили, як ми будуємо: на якийсь час вони припиняли говорити про війну і починали говорити про майбутнє, про відбудову, про надію, про життя.
Школа у Львові — це лише пілот 3D-будівництва в Україні. Team4UA вже масштабують цей досвід на інші інфраструктурні об’єкти: наступним буде міст у Херсонській області. Окрім цього Жан-Крістоф мріє відкрити тренінговий центр у Києві, щоб з нуля навчати команди працювати з технологією будівництва за допомогою 3D-друку. А ще надрукувати в Україні першу у світі 8-поверхову будівлю та застосовувати технологію для будівництва бомбосховищ.
— Є такий вираз «moonshot» — так називають проєкти, що є новими, інноваційними і матимуть визначні результати для майбутнього. Подібні проєкти завжди про просвіту в широкому сенсі цього слова: людям треба дати можливість побачити майбутнє, яке можливе вже зараз. Я хочу показати Україні, як вона може відбудовуватися швидко й ефективно. Але не хочу давати рибку, краще дати вудку — інструменти, за допомогою яких Україна зможе відродитися. Цими проєктами, я вірю, ми долучаємося до відбудови майбутнього України.
Додатковий навчальний корпус загальноосвітньої школи №23, за попередніми розрахунками, стане найбільшим навчальним закладом у світі, побудованим за допомогою такого 3D-принтера, та відкриється вже у 2024 році. Тут зможуть навчатися 100 учнів початкових класів. Школа № 23 є переповненою, адже знаходиться в досить густозаселеному районі: навчальний заклад розрахований на 700 учнів, а зараз тут навчається близько 1000.
