У Львові виставили на продаж одну з найгарніших історичних вілл «Ломниця»

Оперативні новини у нашому каналі в Telegram!

У Львові виставили на продаж історичну віллу «Ломниця» 1911 року будівництва. Про це повідомила ініціатива «Спадщина.ua», яка долучилася до впорядкування будівлі. Тривалий час одна з найгарніших архітектурних пам’яток Львова перебувала у власності кількох господарів і попри те, що у ній ніхто не проживав, складно було її викупити, інформує Zaxid.net.

Сторічний будинок з червоної цегли стилі романтичного історизму з елементами неоготики на вул. Сахарова, 62А є пам’яткою архітектури місцевого значення.

«Одна із найзагадковіших вілл Львова, за яку у зв’язку із перебуванням у розрізненій власності безуспішно боролися десятки агенцій міста. Після тривалих перемовин та юридичних процедур вілла нарешті відновила свою цілісність як об’єкт нерухомості та шукає господаря», – повідомили у «Спадщина.Ua».

Площа будівлі – 407 м2, ділянка займає 30 сотих. Будівлі трирівнева: має цокольний, перший поверх та надбудову. Під усією площею вілли є льох. Автор проекту будівництва 1910 року – архітектор Кароль Турковський. У 1927-1929 роках її реконструювали та добудували за проектом Станіслава Ревуцького, який сам жив у цій віллі.

Як видно з оприлюднених фото, всередині зберігся дерев’яний паркет, сходи, столярка з латунною фурнітурою, плитка, пічки.

Зацікавленим з усіма питаннями звертатись до Ганни Гаврилів (0673400246). Поки будівля не має нового власника, туди водитимуть екскурсії.

Вперше земельна ділянка під сучасною віллою «Ломніца» згадується у документі 1865 року, її власником був Ян Губіш. Наступного року він отримав дозвіл на спорудження житлового будинку.

Кандидатка історичних наук Оксана Лобко зазначає, що на початку XX ст. співввласниками нерухомості і землі стали два архітектори – Ян Пфайффер і Станіслав Ревуцький. 1910 року вони знесли два старі одноповерхові будинки та господарське приміщення, збудовані ще Яном Губішем, та побудували нову віллу. Проект двоповерхової будівлі зі шпилястою вежею та сутеринами (цокольним поверхом) і льохом розробив львівський архітектор та будівничий Кароль Турковський. Для її зведення використали каміння, що залишилось після старих розібраних будиночків. Вже у листопаді 1910 року на фасаді була вивіска Willa Łomnica – вона досі збережена.

Немає опису світлини.

«Перед головним входом до вілли був великий сквер, через який проходила доріжка з каменю та цегли. Головний фасад з червоної цегли зі вставками світлого натурального каміння, поруч – кругла вежа. Елементи вілли на пагорбі роблять її схожою на замок, які трапляються у Франції та Нідерландах», – розповідає Оксана Лобко.

У 1925 році вся вілла вже повністю належала одному власнику – Станіславу Ревуцькому, який жив у ній зі своєю родиною. Він дещо перебудовував її: в 1927 збільшив житлову площу, а в 1929 – надбудував піддашшя та добудував партер.

Первісно вхід до будинку був влаштований від західної сторони через кам’яні сходи, мав широку на весь бічний фасад терасу. Зараз вілла має декілька виходів, оскільки вона була розрахована на проживання кількох сімей, ймовірно, трьох синів архітектора Ревуцького, задля яких її перебудували у кінці 1920-х років. В радянський час будинок поділили на кілька квартир. В одній з них проживали внучка архітектора Ревуцького, яка померла кілька років тому, та правнучка Єва Гречанюк. Власники інших квартир не жили у будинку, що ускладнювало догляд за пам’яткою.

Вілла розташована в дільниці Вулька – це місцевість у Франківському районі Львова між вулицями Героїв Майдану, Княгині Ольги, Сахарова та Стрийською. Назва походить від зменшувального польського слова «воля» (пол. wola) – Вулька (пол. Wólka). Раніше «вульками» називались садиби та фільварки міщан, де вони проживали у теплий сезон, у XVIII ст. вульки змінили вілли.

Колись Вулька була окремим підміським поселенням над потоком Сорока (Вулецький потік), закладеним у XVII столітті. У 1860-х роках на доволі порожній території поселення Вульки почали будувати приватні будинки. Це були невеличкі будівлі з великими присадибними територіями, які щільно засаджували деревами.