Рік тому у цей день росіяни нанесли авіаудар по будівлі драматичного театру у Маріуполі, де на той момент перебували понад 1000 мирних мешканців. Через цю трагедію загинуло чимало людей, серед них діти. Для вшанування пам’яті загиблих і підтримки маріупольців у багатьох українських містах проводять мирні акції під назвою «ДЕ ТИ».
16 березня 2022 року в маріупольський театр влучила ворожа бомба, не зважаючи на те, що мешканці написали перед входом великими літерами «ДЕТИ». Напис був спеціально зроблений російською, щоб росіяни, які здійснювали обстріл бачили і розуміли, що в цій будівлі перебувають цивільні. Але їх це не зупинило, і ця трагедія стала символом обличчя російської агресії проти України та людства.
Сьогодні, рівно за рік після влучання в драмтеатр, маріупольці у семи різних українських містах (Львів, Тернопіль, Чернівці, Ужгород, Київ, Івано-Франківськ, Кривий Ріг) проводять мирну акцію «ДЕ ТИ». Така назва – це символічне питання всіх мешканців Маріуполя.
«Зараз в словах «де ти» кожен маріуполець чи кожна маріупольчанка бачить питання теперішнього їхнього життя. Де ти, мирний український Маріуполе, який у нас тимчасово забрали російські окупанти? «Де ти?» вигукували в слухавки своїх телефонів тисячі людей, намагаючись знайти рідних, друзів, бо з 2 березня 2022 року Маріуполь перебуває в інформаційній блокаді. Де ти – це перше питання, яке ми зараз першим ставимо маріупольцям, які розкидані по всьому світу», – наголосила Алевтина Швецова, координаторка акції у Львові.
У Львові акцію провели біля театру опери та балету. Маріупольці, які зараз проживають в нашому місті, принесли квіти і лампадки та хвилиною мовчання вшанували всіх загиблих у стінах Маріупольського драматичного театру. Також вони принесли шматочок знаменитої люстри, яка була окрасою цього закладу культури.
З організаторами акції сконтактував Данило, який до 14 березня був у цьому театрі і попросив зачитати його слова-роздуми про авіаудар 16 березня.
«До 14 березня я перебував в драмтеатрі. До сьогодні мене колотить від думки, що я залишився живим, бо виїхав за день до загибелі таких мені знайомих облич. Ще вчора я ділився з дітьми їжею з багаття, яке ми розвели на дошках з ковзанки, а сьогодні я ридаю, бо маленький Марк не зможе стати актором, як його мати, чи що Сергій так і не попросить вибачення у дружини, з якою посварився ввечері. Це все були прості люди, зі своїми емоціями і почуттями, про які ми вже ніколи не дізнаємось. Ми трималися за драмтеатр як за останню соломинку безпеки, але вона стала тією мотузкою, яка задушила нас», – написав Данило.
На жаль, точної кількості загиблих у цій будівлі ніхто ніколи не дізнається, але організатори акції закликають пам’ятати про них та цю трагедію, адже світ не може забувати про військові злочини, скоєні проти мирних людей.
