Середа, 22 Травня

“Шити одяг для ЗСУ – це гордість”: як переселенки з Донеччини евакуювали швейний бізнес до Львова

Оперативні новини у нашому каналі в Telegram!

Від сімейного образу до військової форми, від домашнього текстилю до шевронів. Підприємці з Покровська, Сєверодонецька, Краматорська та інших східних міст України вимушено переїхали до Львова.

Перевезли сюди все, що вдалося врятувати від ворожих обстрілів. Тепер починають бізнес з нуля. Раніше робили дитячий одяг, домашній текстиль та займалися вишивкою, тепер об’єдналися та почали шити військовий одяг та аксесуари. Подробиці дізнавалася журналістка “5 каналу“.

Ще три місяці тому дизайнерка та підриємиця Вікторія Карпова з Покровська на Донеччині шила дитячі речі та одяг для усієї сім’ї. Паралельно вчила шити у власній швацькій академії. Повномасштабна війна змінила все. У квітні Вікторія разом із родиною евакуювалася до Львова. У Львові її зустріли давні партнери по бізнесу та підштовхнули почати все з нуля. Хоч як тяжко було, нині в орендованому приміщенні під керівництвом жінки кипить робота. З десяток швачок шиють військову форму.

“Зараз шиємо все, що потрібно для Збройних сил України, переважно це одяг костюми, футболки, убекс – це такий вид одягу, все що потрібно, дощовики”, – сказала переселенка з Донецької області Вікторія Карпова.

Перелаштуватися з сімейного одягу на військовий було непросто, каже Вікторія. Але шити одяг для захисників – це гордість.

“Міцні шляпки, класна блискавка, щоб не ламалася, бо я знаю, яка вона має бути, нитки, які потрібно взяти, щоб воно було цупка, магазини, де це продається, спілкується з хлопцями, і ми щось взнаємо в них, якісь лайфхаки, і вдосконалюємо”, – додала жінка.

А це підприємиця з Добропілля на Донеччині. Лариса допомагає вишивати шеврони для військової форми. До війни жінка виготовляла домашній текстиль. Вишивала на постелі квіти, а нині тризуби та прапори.

“Тим, що раніше займалася я не можу зайнятися, тому трошки змінила рід діяльності і от шиємо одяг. Розробляємо лекала, вишиваємо нашивки, шеврони, прапорці, сумки, у нас є патріотична вишивка і військова. Тяжко, тяжко, тому що дома все залишилося все рідне, все близьке”, – розповідає переселенка Лариса Поліщук.

До Львова Лариса приїхала із сім’єю, тут уже облаштувалася, але мріє повернутися додому. Щодня переглядає відео з камер спостереження біля її магазину у Добропіллі та плаче. У Львові в одне швацьке підприємство об’єдналися чотири з Краматорська, Добропілля, Сєверодонецька та Покровська. Зі сходу перевезли обладнання, яке вдалося врятувати від обстрілів. Працівники цих підприємств роз’їхалися хто куди, тож на новому місці довелося створювати новий колектив.

“Таким чином ми зібралися по інтересах і в нас вийшло виробництво повного циклу. Закупка, виробництво, продаж. Але для того, щоб ми всі змогли заробляти, і це стало високого рівня нам треба розширятися”, – підсумувала переселенка з Луганської області Ольга.

Наразі об’єднане підприємство шиє військову форму, бушлати, тактичні штани та розвантажувачі. Сподіваються скоро Україна переможе, а швачки шитимуть постільну білизну та одяг і відкриють філії спільного підприємства у рідних містах на сході.