Школярі на блокпості. Маленькі львів’яни організували пропускний пункт на своїй вулиці

Оперативні новини у нашому каналі в Telegram!

На одній із вулиць Львова школярі організували справжній блокпост. Наймолодшому учню 8 років, найстаршому – 11. Упродовж місяця, день у день стоять на блокпості та перевіряють автомобілі, які заїжджають на вулицю, ідеться в матеріалі NTA.

Діти кажуть, контрольно-пропускний пункт облаштовували власноруч. Батьки у цьому не допомагали. Самі шукали шини, камінь, решту необхідного приносили із дому. Пояснюють, таким чином підтримують ЗСУ.

Підготовлені хлопці серйозно. У кожного є свій позивний та зброя. В арсеналі – пістолети й рушниці.

“Це “АК-47”, звичайний «калаш». Тут є запобіжники, спусковий гачок, приціл, ремінь. Ну і в мене є ще магазин. А ще є “П-90”. Кличка «пітух». Це, можна сказати, пів страйкбол, він на акумуляторі”, – розказує один із ініціаторів створення блокпосту Марко (Марік).

Щоб добре бачити ціль, хлопці мають бінокль, щоб краще комунікувати – рації. При зупинці транспорту перевіряють вміст багажника, номерні знаки, документи водія. Та цього недостатньо. Аби перетнути блокпост, водієві та пасажирам потрібно сказати важливий пароль: паляниця, полуниця, нісенітниця, біле ягня.


Хлопці зізнаються: водії не лише дозволяють перевірки, а й навіть дарують подарунки або ж пригощають солодощами.

“Кожного ранку, о 7:30 вони вже тут. Охороняють весь район. Дивляться і кажуть чи порядок, чи непорядок. То з такими хлопцями район в безпеці”, – каже водій, якого зупинили на блокпосту.

Не проти, що діти вільний час проводять на блокпості, й батьки. У Пана Сергія тут двоє синів.

“У нас район дуже безпечний, оскільки це є не проїзна вулиця. Тут 90% це свої, сусіди і мешканці цього району. Я не бачу ніякої загрози. Ми у Львові. Ми не на сході, ми не в Києві. При будь-якій повітряній тривозі діти біжать в укриття. Ми за цим стежимо”, – каже пан Сергій.

До слова, на блокпості хлопці стоять щодня, від ранку до вечора. Відлучаються лише на обід або на написання контрольних робіт у школу. Адже зараз у них кінець навчального року. Та свою справу продовжуватимуть й надалі, кажуть, стежитимуть за порядком на рідній вулиці, доки не закінчиться війна.