Вівторок, 21 Травня

“pycкiй мip” під Львовом: чому селяни у Відневі досі вірні московському патріархату

Оперативні новини у нашому каналі в Telegram!

Більша частина парафії Різдва Пресвятої Богородиці у с. Віднів Львівського району залишається вірною УПЦ (МП), а селищній раді довелось опечатати храм, аби не допустити кровопролиття

Про це “Еспресо.Захід” розповів священник Степан Періг, який очолив новостворену громаду у Сулимові та Відневі.

28 липня, на Володимира, у селі Віднів Куликівської громади молитимуться за повернення з полону уродженця цього села Володимира Матросова. Але богослужіння відбудеться не у церкві, а біля хреста на цвинтарі. Приміщення храму – у власності громади УПЦ (МП), а з квітня цього року взагалі опечатане, тож богослужіння там не відбуваються.

У селі Сулимів, що поруч з Відневом, громада ще у травні минулого року ухвалила рішення про перехід від УПЦ до ПЦУ, натомість Віднів “тримається”. За словами отця Степана, за перехід до ПЦУ підписались 157 мешканців Віднева, тоді як у селі чотири сотні мешканців.

“Насправді не усі люди, які зареєстровані в селі тут живуть, не усі ходять до церкви. Тому більшість – то таке відносне поняття. Якщо рахувати дворами, то нас підтримує 33 двори, а УПЦ – 28, але з них 14 є ярими прихильниками Московського патріархату”, – каже Степан Періг.

За словами священника, всі родини, у кого хтось воює в лавах ЗСУ, захотіли розірвати зв’язок з московським патріархатом і перейти до ПЦУ. Однак є частина таких, яким все одно. Люди кажуть, що йдуть до церкви, до якої ходили діди-прадіди, тож якби громада мала змогу служити у храмі – приходило б більше вірян. Однак виявилося, що храм перебуває у власності УПЦ (МП), тож релігійна громада ПЦУ через суд намагається оскаржити право власності.

“Релігійна громада УПЦ має реєстрацію з 1990 року. Якимось чином 1999 році вона отримала право власності на будівлю храму. Хоча храму понад 300 років і з 1967 року він є пам’яткою архітектури національного значення. В селі навіть не знали, що церква є приватизованою – це наш адвокат через адвокатські запити дізнався, – каже Степан Періг. – У нашому позові кілька відповідачів, в тому числі обласна адміністрація. Хоча, як на мене, позов мала б подавати саме ЛОДА, а не ми, аби скасувати приватизацію пам’ятки архітектури. Ми ж не претендуємо на право власності – лише хочемо мати можливість здійснювати там богослужіння. Хоча зараз там ніхто не править – ОТГ опечатала храм. Чи це законне рішення, я не знаю, але наразі так є. Ми продовжуємо правити на цвинтарі, а УПЦ десь по хатах, ніби ще до Львова їздять”.

У Відневі планували зробили духовний центр московського патріархату

За чутками, після того, як УПЦ МП позбавили катедрального собору у Львові на вул. Бобанича (колишня Короленка), у них була ідея зробити духовний центр московського патріархату на базі 300-літнього храму у Відневі. Сподівались, що у невеличкому селі під Львовом ніхто не завадить їм. І начебто навіть почали вже приїжджати в село на служби, через що селищна рада вирішила опечатати храм.

“Чутки такі ходили, ми бачили незнайомі авто, незнайомих людей, але чи вони були зі Львова, чи звідки – я не знаю. Але рішення опечатати храм депутатський корпус прийняв, аби уникнути конфліктів між вірянами, – каже заступник голови Куликівської громади Микола Кожушко. – Люди озлоблені одні на одних. Там така ненависть між односельцями – ті, хто лишився в УПЦ, ненавидять тих, хто перейшов до ПЦУ, ті – ненавидять тих. І словесні перепалки, і навіть до рукоприкладства доходило. А в Страсний тиждень нас стало відомо, що одні збирались йти забирати храм, інші – боронити його. Аби не допустити до масових бійок, і не дай Боже, кровопролиття, ухвалили рішення опечатати храм”.

Богослужіння під контролем поліцейських

Про конфлікти між парафіянами каже й отець Степан Періг.

“На перших порах, коли ми почали служити у Відневі на цвинтарі, чергувала поліція. Позаминулої служби теж чергували поліцейські, аби не було конфліктів. Бо частина селян “за вєру православную”, а інші за право у церкві молитись. До нас ходять батьки, чиї сини воюють за ЗСУ, а вони не можуть зайти до церкви помолитись за них, бо церква приватизована УПЦ, – каже Степан Періг. – Люди у Сулимовові розповідали, що коли почалось військове вторгнення, священник готував їх до того, що треба чекати визволителів, бо це брати. Особливо вільно себе вів, коли був оточений Київ. Але потім змінив риторику”.

У Сулимові й у Відневі традиційно був один священник – отець Григорій Фарат.

“Отець Фарат у нас давно. І як священник він нормальний, до нього нема претензій. Хіба що те, що церква має стосунок до МП. Але я не належу ані до одного, ані до другого табору і в ті війни не втручаюсь”, – сказав “Еспресо.Захід” один з мешканців села.

“Священний на парафії 35 років і він є авторитетом серед вірян. Як не крути, а 35 років певної агітації дається в знаки. Якби він захотів змінити юрисдикцію, його б підтримали. Але він свято переконаний, що УПЦ – істинно правильна церква. Все решта – неканонічне, – каже Микола Кожушко. – Ми і з отцем Фаратом, і представниками громад зустрічалися неодноразово. Було таке, що цілий тиждень приходили представники то однієї, то іншої сторони. Ми б хотіли, аби громада в Відневі перейшла на бік ПЦУ, але, на жаль, вони не хочуть. Більшість все ж підтримує УПЦ (МП)”.