Четвер, 18 Квітня

Понад 70% військових переведені із бойових частин: історії бійців, які працюють у ТЦК Львівщини після поранень

Оперативні новини у нашому каналі в Telegram!

Військові Андрій Мочерад та Петро Лапін отримали поранення внаслідок бойових дій. Через стан здоров’я чоловіки не можуть виконувати завдання безпосередньо на фронті, тож наразі працюють у Львівському територіальному центрі комплектування.

Про це Суспільному розповіла керівниця служби зв’язків із громадськістю Львівського територіального центру комплектування Марія Левко.

23-річний Андрій Мочерад отримав травми на Запорізькому напрямку. У Вінниці йому встановили протез. Військовий розповідає, що життя йому врятували місцеві мешканці, які переховувалися від російських обстрілів.

“Я просто як висувався, вони мені попали в ногу. В мене тоді клінічна смерть почалась. Як врятувались? Місцеві знайшли. В підвал люди забігали, ховали своїх дітей, тому що дуже був великий артобстріл. Там дід біг туди. Він як забігав – обернувся й мене побачив”, — розповідає Андрій Мочерад.

З першого дня повномасштабного вторгнення Андрій захищав Суми. Там військові зупиняли перші колони російської техніки.

“До нас кажуть – вже війна. Й о пів на шосту ранку ми вигружались в місті Суми. Там пробули тиждень. Там я пам’ятаю багато людей, які нам допомагали. А в першу ніч ми розбили колону росіян”, — каже Андрій.

Петро Лапін каже, що з дитинства мріяв стати військовим. Був учасником АТО у 2014 році. Після початку повномасштабного вторгнення воював на південному напрямку, де був поранений.

“Я був важкий поранений і ще двоє наших підповзли. У людей були ноги перебиті й вони на одних руках повзли, а я просто керував, тому що над нами літали сєпарські дрони, висіли над нами. Якось вилізли. Нас погрузили, а слідом “приход” за “приходом”, бо міномети їх працювали. Серед ночі – операція. На ранок прокинулись – погрузка у вертоліт. На вертольоті – в Одесу. До Одеси долітаємо – вертоліт протаранила ракета. Вертольотчик увернувся і якось вижили всі”, — розповідає Петро Лапін.

Військовий каже, що медалі для нього — не головне й не рахує років у війську. Найбільшою втратою називає загибель сина, теж військового.

“Живий. А син загинув, який зі мною в Золотому був. Оце не щастить. А так… Про себе інколи навіть не хочеться згадувати. Живу. Служу. І далі буду служити”, – каже Петро.

За словами керівниці служби зв’язків із громадськістю Львівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Марії Левко, зараз у місцевих ТЦК працює понад половина військових, які отримали травми внаслідок бойових дій.

“В нас понад 70 відсотків військовослужбовців – це вже переведені з бойових частин. Отже, вони вже не можуть безпосередньо за призначенням виконувати свої функціональні обов’язки. Їх по стану здоров’я визнають обмежено придатним і переводять у територіальний центр комплектування”, – каже Марія Левко.