Внаслідок артилерійського обстрілу, захисник отримав множинні осколкові поранення та переніс 17 операцій. Він півтора місяці пробув на межі життя та смерті. А нині відновлюється у Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN). Долати такий складний шлях йому допомагає дружина.
До початку повномасштабної війни 37-річний Павло Корнієнко разом з дружиною Юлею мешкав у Тетієві на Київщині. Працював у сусідній територіальній громаді – опікувався гуманітарним напрямком (закладами освіти, науки, соціального захисту). У перші місяці великої війни організовував допомогу для мешканців населених пунктів поблизу столиці. Найважче, згадує, було у Бучі та Гостомелі після їхньої деокупації. Тоді ці міста ще були замінованими, а закатовані тіла там лежали просто посеред вулиць. Після побаченого чоловік вирішив вступити до лав ЗСУ.
Наступний рік Павло знищував російських загарбників на різних напрямках. Аж поки поблизу Часового Яру осколки ворожої міни не поцілили у нього. Чоловік отримав множинні поранення всього тіла – голови, тулуба, рук та ніг. Рани – вкрай серйозні.
Захисника перевезли до шпиталю у Дніпрі, а згодом – до Києва. Уламки міни пошкодили внутрішні органи, понівечили кістки та м’які тканини. У госпіталі Києва він провів півтора місяці. Увесь цей час його не полишала дружина, яка важко переживала біль та розпач найріднішої людини.
«Я просто не міг здатись. Виснажували постійні операції і переливання крові. Я не знав, що буде зі мною далі. Але шукав у собі сили, щоб вижити заради неї», – розповідає поранений захисник.
До Національного реабілітаційного центру НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) у Львові він поступив із переломом променевої кістки лівої руки, а також кістковим дефектом правої ноги. Тому тут травматологи зафіксували кістки правої верхньої кінцівки пластинами.
Попереду у захисника – ще декілька етапів реконструктивних втручань із закриття кісткового дефекту. Але на проміжному етапі з ним уже щоденно працює команда реабілітологів центру НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN). Захисник дуже хоче знову стати на ноги. Заради коханої, яка є «змістом його життя». «Вона дає мені сили та віру подолати все. Я знаю, що у нас все вийде!», – каже Павло.
