Селяни, що прийшли провести Дмитра в останню путь, не вірили очам: відспівували героя України під зачиненою церквою.
На Закарпатті священник московського патріархату не дозволив занести у храм тіло загиблого героя, йдеться в ТСН.
Рідні переконують, священик образився, бо вони не запросили його служити панахиду за полеглим, тож панотець замкнув двері храму. І відспівувати загиблого на війні героя довелося на вулиці перед зачиненою церквою.
“Брат помер за Україну. Його вбили росіяни. Було б некрасиво, зневажливо, щоб похоронами займалася церква московського патріархату”, – каже брат оборонця.
У селі Чорна Тиса, де народився та виріс боєць Дмитро Спасюк, лише одна церква і хоча колись будували її усім селом – вона підпорядковується саме Московському патріархату. Тож відспівувати загиблого запросили священика Православної церкви України із сусіднього Ясіня. В місцевого панотця просили лиш дозволу занести труну у храм. “Ми йому зателефонували, щоб повідомити, що він не буде займатися похороном. На що він відповів, «а я що, москаль?» – виключив телефон і відтоді на зв’язок з нами не виходив”, – розповідає брат загиблого.
25-річний Дмитро Спасюк на передову пішов у 2018 році, згодом був демобілізований. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії поїхав на заробітки за кордон, та коли росіяни почали бомбити українські міста, повернувся й вирушив на фронт. Загинув 7 жовтня неподалік Херсону.
Селяни, що прийшли провести Дмитра в останню путь, не вірили очам: відспівували героя України під зачиненою церквою. “Храму більше як сто років, його будували усі. Ми теж туди ходили раніше, але після повномасштабного вторгнення, тоді коли у наших дітей летять кулі, нас вбивають, московський патріархат закликав нас вбивати – як можна йти?”, – каже односельчанка загиблого Марія Павлюк
Священик, що зачинив храм, телефоном журналісті запевнив, що ніхто йому не телефонував і ключа не просив. “Не дзвонили – це неправда! Про храм ніхто не сказав жодного слова. Як ви собі думаєте, як я відспівую героїв, молюся про них, то не впустив би у храм? Як вони можуть свідомо казати неправду, брехати, ці священики-терористи”, – переконує священник.
І додає, що навіть якби церкву відчинив – священика Православної церкви України туди не впустив би. “Храм би був відчинений, але за умови, що ті священики стояли б на дворі, а родичі б у храмі попрощалися”, – твердить він.
Староста села переконаний, що дату і час поховання бійця панотець знав і ігнорував свідомо. Каже, напередодні поховання сам намагався зателефонувати йому, щоб попросити усе зробити по-людськи, але священник вимкнув телефон.
Брат загиблого переконаний, що священник повівся так зневажливо, бо відчуває безкарність і підтримку деяких вірян.”Вони багато років ходять сюди, до нього в церкву і вони під його впливом так би мовити. Його в основному підтримує старше покоління у селі”, – каже чоловік.
Нині родичі бійця хочуть притягнути священника до відповідальності, вже написали заяву до поліції.
