На околицях Львова завершився четвертий Фестиваль упряжного коня. На заході дивували шотландськими танцями. А ще там презентували зникаючу лицарську породу скакунів торійську породу — нащадки коней Тевтонського ордену, пише ТСН.
На кінній кавалькаді, або ж параді, десятеро вершниць синхронно виконували такий собі танець на конях. Порода унікальна — торійська.
“Порода є універсальною, вона і для верхової їзди, і для упряжі. Це лицарська порода коней, яка вже зникає, початок її ще був XVII-XVIII століття, це Тевтонські й Лівонські ордени, коли йшли в хрестові походи, вони заснували перші кінні заводи”, —розповіла організаторка фестивалю Валентина Банас. Тут єдине місце в Україні, де займаються селекцією цієї породи
Торійська порода – універсальна порода упряжних коней є унікальною. Вона створювалася тривалий час у кінному заводі “Торі” в Естонії. До XIX століття тут розводили складні помісі місцевих естонських коней із західними заводськими породами.
Місцеві естонські рисисті коні – це нащадки міцних і важких рицарських коней тевтонського і лівонського орденів з XI століття. Місцеві коні мали високу тягу, перевозили вантажі по глибокому снігу, болотах та замерзлих ріках та озерах. Разом з цим коні є добрими жвавими рисаками і успішно використовуються навіть під сідлом. Це одна з найцінніших порід у фермерських господарствах та для швидких перевезень грунтовими дорогами.
Одна з наймолодших вершниць — 12-річна Софія Банас. Вона, щойно навчилася ходити, одразу сіла на коня. Нині її партнерка — Резеда, з якою Софія бере участь у показовому конкурсі: це коли коні стрибають через перешкоди. Для цього потрібно правильно заїхати і завести коня, віддати корпус, щоб кінь не лякався, та рухатися так, аби не збити перешкоди. Софія каже, кобила має норовливий характер. Юна вершниця виступає вже третій рік поспіль, падінь не боїться, бере висоту 1 метр і 15 сантиметрів та чітко знає, чого хоче. Її мрія — стати інструктором.
Gepostet von Каретний двір am Sonntag, 11. Oktober 2020
Спеціально для кінного фестивалю вигадали шотландські танці на возах. У попередні роки на Фестиваль упряжного коня приїжджали гості з за кордону. Нині через пандемію іноземні гості лише онлайн переказують вітання і сподіваються на зустріч вже наступного року.
