48-річна Тетяна Ткач живе у модульному зимовому містечку на Сихові із 13-річною донькою Іриною. Сім’я з Дніпропетровщини. Молодший син Тетяни захищав Україну та зник безвісти, старший – нещодавно був на військових навчаннях і невдовзі поїде у зону бойових дій. Про це пише пресслужба ЛМР.
Тетяна разом з Іриною були змушені переїхати до Львова через обстріли неподалік рідного міста Марганець.
«Війна, яка почалася 24 лютого… Ми до цього не були готові. Ми виїхали до Польщі 8 березня, коли нас почали обстрілювати і постійно вили сирени. У Польщі ми побули місяць і повернулися до України. Приїхали у Марганець через Запоріжжя. Там були три дні, дитині було страшно, тому що сирени були за сиренами, і ми поїхали до Львова», – розповідає жінка.
Як приїхали до Львова влітку, жили у спортзалі. Та згодом сім’ю переселили у модульне містечко в Стрийському парку.
«Я вдячна, що було надано опіку і з боку школи, і з боку влади. Ми приїхали з двома валізами, нічого не знавши – ні міста, ні людей. Дитина навчалася спершу дистанційно. Тепер ходить тут у школу», – каже Тетяна.
Пригадуючи день, коли покидали рідний дім, жінка сумує.
«Знаєте, я не задумалася, куди їду, де буду спати, найважливішим було життя і здоров’я дитини. Ми приїхали у Запоріжжя і був евакуаційний потяг до Польщі. Люди до знайомих їхали, а ми нікого не мали. Потім поїхали до Варшави і за місто. Жили у фермерів. Я не звикла жити у когось “на шиї”. Вони годували своїм коштом, ми допомагали їм по господарству. Донька вчилася місяць у польській школі», – каже Тетяна.
Через місяць вирішили повертатися додому, на Дніпропетровщину.
«За 300 метрів до поїзда був приліт. Ми дуже злякалися. З Марганця, де жили 46 тисяч громадян, може 25 тисяч залишилося. Зараз повертаються, але не надовго. Їдуть не тільки через те, що обстріли. Там падає рівень води, вода не доходить до насосних станцій, може статися таке, що не буди питної води», – каже Тетяна.
Місто Марганець чотири місяці було без статусу зони бойових дій. Росіяни стріляли довкола. Через це сім’я чотири місяці не могла отримати жодних виплат. У вересні 2022 року Марганецьку громаду внесли до переліку тих, які розташовані у зоні бойових дій.
«У мене сусіди пильнують батьківську квартиру. Були прильоти у секторі, де міська рада, біля поліклініки. Приблизно у серпні-вересні. Прильоти у місті, в основному, є по окраїнах, наскільки дістає російська артилерія. Але все одно небезпечно. За цей час загинули приблизно 15 людей. Кума була в родичів, а у них біля дому влучив снаряд. Шифер побило, машину, вікна. Коли звільнили Херсон, було 20-30 артобстрілів по місту вдень», – додає жінка.
Ірина любить малювати. Любить також розмальовувати картини по номерах. Полотна дівчинки волонтер з України продає у Польщі і допомагає родині.
«Він привіз два ящики цукерок. Один ми віддали дітям. То був рай. У школу зібрав Ірину, допомагав. Дружина мера Львова Катерина Садова подарувала Ірі велосипед, а мені — швейну машинку. Ми їм дуже вдячні. Бо я раніше працювала швачкою. Тепер кому що треба у містечку, можу підшити», – каже Тетяна Ткач.
Взимку Ірина брала участь у Різдвяному вертепі.
«Ми невибагливі до життя. Зі спиною маю проблеми. Ходила до церкви допомагала готувати для бездомних. Додому хочеться, але приїжджаєш на два дні і треба повертатися, бо обстріли», – додає Тетяна.
