На Львівщину у Дрогобич переїхав кінний театр з окупованої Кремінної Луганської області. Після адаптації коней на новому місці театр поступово відновлює роботу.
Як розповів Суспільному власник коней Борис Семиволос, з Луганщини йому вдалося вивезти 11 тварин з 16.
Борис Семиволос у місті Кремінна на Луганщині був власником кінного театру та школи верхової їзди для дітей та дорослих. Розповідає, з початком повномасштабної війни склади з кормом для тварин опинилися в зоні бойових дій. Тож він почав шукати шляхи для евакуації.
“Коли ми виїжджали з Кремінної, на той день у мене було 16 коней. П’ятеро залишилось там, ми не змогли їх вивезти. Тому їхня доля мені невідома. Ми під обстрілами були десь місяць. Місяць після того, як почалася війна. І цей час був дуже важким іспитом. Тому що прильоти, їсти нічого не було, бо всі наші запаси, всі наші склади, були вже за межами нашої території. І тому ми доїдали всі залишки, які були. Їли і солому стару”, — розповідає власник кінного театру Борис Семиволос.
Борис Семиволос каже, разом з друзями почали шукати гроші на евакуацію тварин з-під обстрілів.
“Довелось нам в таких умовах рятувати коней. Але я все життя буду вдячний тим людям, які допомогли мені. Вони взялися за найважчу справу: поїхати туди, спіймати коней, завантажити їх, адже вони були перелякані”, — говорить власник коней Борис Семиволос.
Спершу Борис разом з кіньми поїхав до Дніпра, а далі — на Захід України. Місцевий фермер з Дрогобича Руслан Козир запропонував переселенцям безкоштовно оселитися на його фермі.
“Коні приїхали з Кремінної. Місто, яке зараз в окупації в Луганській області. Історія там теж дуже трагічна. Вивозили цих коней з-під обстрілів. Вони переїхали спочатку в Тернопільську область, а пізніше Борису тут сподобалась місцевість. Ми з ним зустрілися, я йому показав це місце, і вони переїхали сюди, біля Дрогобича”, — розповідає власник ферми Руслан Козир.
Зараз кінний театр, який колись називався “Лошадкін дом”, перейменували на “Козачок Кремінна-Дрогобич”. Борис Семиволос відновлює навчання верхової їзди. Каже, що тренування безкоштовні, а вихованці часто самі допомагають доглядати за тваринами.
“Я раніше з ними ніколи не працювала так до того, як сюди прийшла. В перший день з ними познайомитися і закохалась в них, тож почала сюди ходити. Прибираю в конюшні, доглядаю за кіньми: вичісую їх, чищу. Ну і займаюсь, відповідно”, — каже учениця кінного театру Анастасія Болонна.
Сам власник кінного театру каже, що мріє повноцінно відновити його роботу на новому місці з виступами перед глядачами.
