Які легенди приховують відомі замки України

Замки і фортеці по праву займають перші позиції в рейтингах найвідвідуваніших місць України.

Майже кожна фортеця має своїх привидів. Майже від кожної прориті величезні підземні ходи, настільки гігантські, що там би проїхала ціла підвода з чотирма кіньми.

Замок Паланок

Замок Паланок, в місті Мукачево на Закарпатті, дуже таємничий. Колишня резиденція Трансильванського князівства має надзвичайно багату історію.

Тут підписувалися міжнародні документи, мирні договори, на його території проходили народні повстання. Будучи побудованим за різними даними в 900-1300-х роках, замок став справжньою пам’яткою архітектури та історії.

Пережив незліченну кількість своїх господарів і мешканців, десятки штурмів і облог і зберігся в майже ідеальному стані до наших днів.

Більшою мірою прославили цю фортецю дві жінки – Софія Баторі та Ілона Зріні – свекруха і невістка, які керуючи замком, встигали ще й ворогувати між собою.

І якщо Ілона увійшла в історію як хоробра захисниця укріплення, то Софію Баторі спіткала містична, страшна слава.

Часто розповідають, що ця жінка мала пристрасть до людської крові і не тільки вбивала заради неї, а й приймала криваві ванни, приносячи в жертву 13-річних дівчат.

Олеський замок

Із Закарпаття вирушимо на Львівщину, а саме в Олеський замок, що в Буському районі. Є тут, звичайно, свої привиди, але не про них піде мова. Цей замок особливо важливий для поляків, бо тут в 1629 році народився майбутній король Польщі Ян III Собеський.

І ось саме про його народження існує дуже цікава легенда.

Кажуть, мати народжувала майбутнього полководця під час грози.

Але ще більш драматично те, що в цей же час на замок напали татари. І ось коли бабка-повитуха поклала немовля на чорний мармуровий стіл, вдарив грім. В результаті стіл тріснув, а баба оглухла. Тоді це пояснили як пророцтво: немовля повинно стати особливою людиною.

У 1951 році в Олеський замок знову потрапила зловісна блискавка, через що почався страшна пожежа. Але будівля встояла. Хоча за всі роки його існування стіни були практично знищені. І тільки кілька десятків років тому практично з руїн замок був відновлений.

Підгорецький замок

Замок побудований в кінці 1630-х років. Спочатку належав гетьману Станіславу Конецпольському, згодом Яну III Собеському, потім Вацлаву Жевуському, крім володарів корони так само належав поміщикам Сенгушкам.

За часів Жевуського замок був самим розкішним палацом на західно-українських землях. Але потім будівлю руйнували, грабували і палили, розміщували тут і госпіталь. Чого тільки не робили люди.

І всі, кому починаючи з XVIII століття і до сих пір доводилося провести в легендарних стінах хоча б ніч, бачили його страшну таємницю.

Напівпрозору, в білому вбранні і з чорним обличчям Марію. Хто ця жінка, привид якої бачили мало не всі жителі селища?

Виявляється, спокій не знаходила душа вбитої молодої дружини Вацлава Жевуського Марії. Він власне і вбив графиню в нападі ревнощів. Тіло сховав десь в замку, оскільки поховати з усіма ритуалами свою жертву не міг. Деякі старожили розповідають, що тіло молодої дружини було замуровано в кам’яні стіни замку.

Кременецький замок

Що ж, тепер пропонуємо відправитися в Тернопільську область, а саме до її волинської частини – міста Кременець. Там, сьогодні, з гори Бони, на якій стоїть замок, розгортається дуже красивий вид.

Існує дуже давня легенда про ці місця.

Нібито багато років тому, ще до Київської Русі і задовго до будівництва справжнього замку дочка дулібського воєводи Тура на ім’я Ірва щоранку з високої (тодішньої) кріпосної вежі милувалася пейзажами. Раптом гору оточило вороже військо аварів.

Побачивши вгорі красуню Ірву, ворожий правитель закохався до нестями. Вимагав, щоб йому віддали Ірву. Дізнавшись про це, дівчина прийняла рішення відмовити.

Однак аварське військо було величезним і їм вдалося захопити фортецю. А дівчина, щоб не потрапити в руки варварського володаря, стрибнула в прірву. Як тільки не шукали вороги її тіло – не знайшли.

На місці, де земля поглинула Ірву, забило цілюще джерело.

«Мавританська перлина» – Палац Курісів

Замок загублений серед очеретів Одеської області, де на узбережжі Тилігульського лиману ви можете відкрити для себе щось особливе.

Зруйнований міст натякає на те, що колись тут протікала річка. Зараз палац Курісів – це архітектурна пам’ятка державного значення, а колись це була унікальна будівля родового маєтку підполковника Івана Онуфрійовича Курися.

Маєток було побудовано не відразу. У 1810-1820-х роках було спроектовано його східне крило, в 1891-1892-х роках – основна частина будівлі. Палац добудовувався вже після смерті його першого власника. Архітектурна композиція палацового ансамблю втілює мавританський стиль з використанням елементів готики.

Такий тип споруди різко контрастував з іншими стародавніми будівлями, які зводилися в той час в Україні. Найяскравішою деталлю старовинній частині будівлі, і всьому палацу Курісів, є восьмигранна вежа, що нагадує мінарет. Вона високо піднімається над будовою, дозволяє здалеку помітити сам маєток.

У новій же частині будівлі був передбачений великий зал для прийому гостей, проведення балів і святкування різних урочистостей.

Його яскрава особливість полягала в тому, що основне освітлення надходило через дах. Стеля трималася на колонах, які були прикрашені альфрейними розписами.

Це говорило про зародження романтизму в архітектурній стилістиці України 19 століття. З обох сторін палац Курісів був оформлений одноповерховими аркадами.

Замок – корабель

У селі Сидорів на Тернопільщині, над річкою Суходіл піднімаються в небо руїни замку-корабля. Побудований в 1640-х роках польським коронним гетьманом, воєводою чернігівським Марціном Калиновським, замок своєю незвичайною витягнутої формою дійсно нагадує корабель.

Його довжина – 178 метрів, а ширина – 30 метрів. «Носова» частину замку, велична вежа, що служила для спостереження за місцевістю. У разі нападу ворога річку перекривали греблями, і фортеця-корабель виявлялася б на острові, серед боліт і озер.

Кожен старовинний замок зберігає свої легенди. Багато з них суперечать історії, деякі і зовсім не схожі на правду. Проте, люди схильні в них вірити.

Тому що жити цікавіше, коли тебе оточують містичні вигадки, казки, легенди.