Крок № 1. Обираємо пункт для старту
Одразу розчарую усіх, хто сподівається на легкий шлях. Прямого потяга до Говерли нема. Як і автобуса. Тому потрібно шукати місце, з якого ти починатимеш добиратися до вершини. Наш варіант – станція Ворохта. Щоб добратися туди потрібно вибирати потяг до Рахова. Ворохта – курортне селище із помірними цінами на житло, їжу та транспорт.
Ще варіанти – Яремче та Верховина. Але у першому випадку містечко дуже популярне серед туристів, тому складно знайти вільне житло та й ціни значно вищі. І до підніжжя Говерли добиратися довше, бо воно розташоване перед Ворохтою. Верховина – трохи позаду Говерли. Селище теж досить популярне. Але у ньому не зупиняється потяг, який прямує до Рахова.
Крок № 2. Вирушаємо в дорогу
Як ти вже зрозумів, Ворохта – це гарне місце для старту, але до підніжжя гори ще далеко. Приблизно 21 кілометр. Щоб дістатися до нього, потрібно сісти на маршрутку «Івано-Франківськ – Верховина». На автовокзалі, що зовсім поряд із залізничним вокзалом, є розклад її руху. Ми обрали ранковий рейс о 8:00. Але приходити варто завчасно, бо можливі форс-мажори. Неочікуваним було те, що ця маршрутка відправляється не з вокзалу, а з іншої зупинки, яка розташована недалеко – кількадесят метрів в сторону біля піцерії (вона тут одна, тож не сплутаєш).
Їхати необхідно до роздоріжжя. Одна з доріг прямує до Верховини, інша – до Говерли. Вартість проїзду – 5 гривень. Маршрутка нетипова, невеличка і дуже низенька, але помістяться усі. Раджу не боятися запитувати дорогу у місцевих – вони дуже привітні і радо відгукуються на прохання про допомогу.
Крок № 3. Добираємося до КПП
Отож, ти вийшов з маршрутки на роздоріжжі. Якщо стоїш до нього обличчям, то рушай праворуч. Тобі необхідно пройти чи проїхати на попутці 4 кілометри до контрольно-пропускного пункту. Влітку та на початку осені багато туристів машинами добираються до Говерли. На цій дорозі загубитися важко – весь час прямуй прямо і не схибиш.
Крок № 4. Від КПП до бази «Заросляк» і підніжжя
Ти добрався до КПП. При собі обов’язково потрібно мати паспорт або водійські права. За одну особу з кишені доведеться викласти 20 гривень. Тобі видадуть карту руху. Але усе це згодом. Ще треба дістатися до підніжжя Говерли. А до нього ні багато ні мало – 8 кілометрів. Тут легше знайти попутку – тобі допоможуть працівники КПП, вони часто просять водіїв підбирати пішоходів.
Якщо ти їдеш машиною до підніжжя, то здолаєш шлях хвилин за 15. Так ти доберешся до спортивної бази «Заросляк». Саме від неї починається підйом на гору.
Крок № 5. Починаємо сходження
Саме час дістати карту руху. Є два шляхи підйому на Говерлу – зелений та синій. Зелений – пологіший, легший, але довший (приблизний час підйому – 3 години). Синій – крутіший, але швидший (час підйому – 2,5 години).
Дорога починається у лісі. На деревах є біло-зелені та біло-сині вказівники. Ми, раніше сповнені рішучості йти синім шляхом, усе ж вирішили йти доступнішою дорогою. Лісом простувати теж не суцільне задоволення, бо усюди є стерті взуттям туристів корені дерев. Поряд шумить річка. Краса неземна. Після лісу доведеться пробиратися через кущі, далі – лізти по камінням. Слідкуй за позначками саме на них, бо дерева уже закінчилися.
Крок № 6. Не здавайся!
От і перше розчарування – ти уже майже на вершині, але тут розумієш, що це зовсім не Говерла. Ця висота – мала Говерла, яку новачки часто плутають зі справжньою перлиною Карпат. Будь готовим до того, що йти до справжньої вершини доведеться стільки ж, скільки ти пройшов і до малої. Головне – не здавайся. Чи складно йти? Звісно, що так. Але можливо. І людям, які жодного разу не були у горах – теж. Ми самі до того підкорили лише по одній невеличкій горі. Та, на щастя, Говерлу здолали.
Далі тебе очікують кілька підйомів, які ставатимуть щораз крутішими. Під ногами – трава, земля та каміння. У сонячну погоду можна особливої уваги не звертати на що ти наступаєш. Але нам пощастило підійматися у дощ, тому ставати потрібно лише на каміння, бо трава та земля – дуже слизькі, можна легко впасти. Правду кажуть, що найскладнішими є останні кількадесят метрів.
Крок № 7. Ти на Говерлі
На підйом зеленим шляхом витратили 2,5 години – стільки ж, скільки тривав би і синім. І це ще ми частенько зупинялися, щоб фотографувати усі красоти, які відкривалися перед нами. Тож однозначно радимо його – він пологіший, ти хоча б бачиш, куди йдеш.
Перше, що впадає у вічі, коли ти опиняєшся на вершині, це купка людей, які зібралися біля спритного пана, який… варить чай та каву. І брешуть ті, хто каже, що вода у горах не кипить. Асортимент – дуже різний: кава, чай чорний, зелений, каркаде, мультифруктовий, з малиною, з цукром чи без. Коштує таке задоволення 12 гривень. На вершині відкривається чудовий краєвид на гори (звісно, якщо немає хмар). Можна залишити копійку за традицією, щоб повернутися.
Крок № 8. Спуск
На КПП спускатися радили синім шляхом. І ми наївно повірили. В ідеалі шлях назад триває 1,5 години, ми ж витратили 2. Може тому, що були уже трішки стомленим, може тому, що ця дорога дійсно дуже крута – постійно спускаєшся вниз по великому камінні. Але і їх можна поступово здолати. Кажуть, дорога додому завжди легша. Отож, за дві години ми знову були біля «Заросляка». Якраз почався дощ, тому ідею іти пішки 12 кілометрів до роздоріжжя відкинули одразу. Пощастило підсісти у машину до сім’ї, яка сама щойно з Говерли спустилася. Вони прямували до Яремче, тому підкинули нас аж до самої Ворохти. Якщо тобі так не пощастить і добиратимешся маршруткою, то пам’ятай, що остання їде повз роздоріжжя о 19:00. Курсує цей транспорт приблизно раз в годину.
Резюмуємо план підйому:
- О 8:10 сіли на маршрутку у Ворохті.
- О 8:30 уже були на роздоріжжі.
- До підніжжя Говерли (база «Заросляк») добралися о 10 ранку (4 км пішки, перехід КПП, 8 км на попутці).
- О 12:30 стояли на вершині гори.
- О 13:30 почали спуск (час перебування на горі залежить від тебе).
- О 15:30 знову опинилися біля «Заросляка».
- Щасливо повернулися додому о 17:00.
Лайфхаки
З 1 жовтня до 1 травня підйом на Говерлу дозволено лише альпіністам та гірським туристам. З травня по жовтень не бажано, але не смертельно (перевірено на власному досвіді) підійматися у дощ, сніг чи туман. Найбільш сонячна погода тримається на горі у липні-серпні.
Заборонено, оскільки Говерла – це заповідна територія, розпалювати на її території багаття, розпинати намети, ловити рибу, збирати ягоди, гриби та зривати квіти. Тому, якщо захочеш раптом сплести собі віночок, краще стримайся.
Що взяти із собою
- Паспорт або водійські права. Без них тебе не зареєструють на КПП і, відповідно, не пропустять далі. Для студентів жодних знижок не передбачено.
- Дерев’яні палки. Можеш сміятися, але їх навіть здають на прокат біля бази «Заросляк». Опираючись, з ними суттєво легше підійматися. Тому якщо є можливість – знайди їх у лісі по дорозі, не пошкодуєш.
- Фрукти та горішки. У дорозі хочеться їсти, тому це оптимальний варіант. Вони легкі та чудово тамують голод.
- Кілька бутербродів точно не завадило б. От чого нам забракло на вершині – то це власних продовольчих запасів.
- Вода. Щодо неї, то з собою не варто брати багато – півлітра на одну людину цілком достатньо.
- Рюкзак. Ти йдеш на Говерлу на один день, тому великого туристичного не потрібно. Ми використовували звичайнісінькі наплічники. І вони нас не підвели.
- Дощовик. Досвід показав, що це мегакорисна річ: коли ми підіймалися, то дощ падав разів 6. Купити дощовики можна також біля КПП, приблизна ціна – 20 грн.
- Светр чи шарф. Варто мати з собою якісь теплі речі, бо вітер такий, що голову зносить.
- Мобільний, монопод, фотоапарат. Не варто маніакально боятися переповнити рюкзак. Можеш сміливо брати з собою ці гаджети. Зі світлинами та відео важливо не перегнути палку, та кілька хороших знімків із найвищої точки України гріх не зробити.
Висновок: усе можливо, просто встань нарешті з дивану!
Джерело: studway.com.ua
