У 2019 році група дослідників культурно-історичного порталу “Спадщина Предків” здійснила розвідку на одну з найбільш загадкових пам’яток природи Старосамбірщини, місце сили – Спаський Камінь, який ще в народі знають Чoртовим, Соколиним.
Спаський (Соколів) Камінь (також Чoртів Камінь, Камінь Сокіл) – геологічна пам’ятка природи місцевого значення, входить з 1994 року у природно-заповідний фонд України та охороняється законом. Розташована на південь від села Спас (Старосамбірський район, Львівська область), на лісистому пагорбі, неподалік від річки Дністер. Являє собою останець пісковика тершівської свити, який має частково кварцову породу і під дією ерозії та тектонічних розломів розколовся на три частини. Таким чином Спаський Камінь – це насправді не один, а три камені, які природа (а може й людська рука) відточувала не одну сотню літ.
Цікаві факти і характеристики: Висота найвищого каменя досягає 24 метрів. Загальна довжина масиву – 80 метрів. Об’єкт знаходиться за 7 км від найближчого райцентру – м. Старий Самбір. За 6,5 км на захід знаходиться Лаврівський монастир XII ст. (Церква Св.Онуфрія). Площа природоохоронної території становить 5,5 га. Об’єкт входить в історико-природничий туристичний маршрут “Шляхами Князя Лева”ю
Існує наукове пояснення утворення Спаського Каменя. На відміну від інших відомих скельних Верхньодністерських та Сколівських Бескидів (скелі Урицькі, Ямельницькі, Тишівницькі, Бубницькі, Розгірницькі і т.д.), що складені з пісковиків ямненської свити (нижній палеоген), утворення комплексу скель “Спаський Камінь” пов’язане з руйнування товщі пісковиків тершівського горизонту спаської свити (нижня крейда, 125-130 млн. років).
Ці породи утворилися на морському дні. Річки, що руйнували континент на північ від крейдового океану Тетіс, привносили у морський басейн уламковий матеріал. Каламутні турбідитні потоки зносили осад із шельфу глибокими підводними каньонами на абісальну рівнину, де відкладали його у вигляді флішових товщ. Поблизу виходу із каньону формувались потужні товщі пісковиків.
Фото: Анна Кравченко
Спаський Камінь знаходиться на високому пагорбі, що здіймається над прилеглими селами. Раніше ця гора була лисою і відкривався чудовий краєвид на місцевість. Це можна побачити на старих світлинах початку минулого століття:
Сьогодні шлях до вершини лежить через хвойний ліс, який густо вкриває територію. Стежка до Каменю добре протоптана і гарно промаркована, тому навіть недосвідченому туристу не надто складно потрапити на місце сили – пішки або на авто.
Діставшись скель, аматорські дослідники у першу чергу провели детальний обхід території, щоби “інвентаризувати” усі скельні відгалуження, адже Спаський Камінь, фактично, поділений на три групи, які компактно сконцентровані на рівному прямокутному майданчику, що наштовхує на думку, що тут у прадавні часи могло бути якесь давнє святилище або можливо городище.
Усім трьом камінним глибам дамо умовно дали назви:
1. НАКОВАЛЬНЯ. Назвали цей камінь так завдяки його формі, яка візуально нагадує наковальню, якщо дивитися на нього знизу, зі сторони підйому на пагорб. З іншого боку, з боку майданчика, камінь виглядає неначе частина якогось муру-стіни, повністю вкритий невеличкими пазами та лунками.
2. ПІРАМІДА. Назвали його так, бо має частково пірамідальну конструкцію. Дуже цікавий камінь на ньому стоїть хрест, встановлений, як видно з архівних світлин, десь на початку XX століття.
Підйом до нього починається з прямокутної відшліфованої кам’яної площадки, чи то пак, платформи, з якої поступово починається справжній залаз на вершину. На вершині якимсь чудом тримається, наче діамант на персні, камінець-пісковик кварцової породи (але не ямненський, а тершівської свити). Їй богу, таке враження, що хтось його туди поставив. Він так би мовити знаходиться в “лещатах” двох вертикальних менгірах (Менгір – найпростіший мегаліт у вигляді грубо обробленого природою або людиною дикого каменю чи то пак кам’яної брили, у якого вертикальні розміри помітно перевищують горизонтальні).
3. ЧOРТІВ (ВИСЯЧИЙ КАМІНЬ). Якщо попередню скельну конструкцію ще якось можна пояснити, то тут абсолютно незрозуміло НА ЯКИХ “БОЛТАХ” тримається цей камінь?! Одразу зрозуміло, що він і є тим самим Чoртовим каменем, який за легендою ніс диявoл на своєму горбі по дорозі до Лаврівського монастиря. Апoкaліптичності цій картині додає те, що цей здоровенний камінь фактично вже відколотий зі всіх сторін від моноліту і “залип” під нахилом 30 градусів над величезною гладкою плитою.
Якщо підійти до цього зі здоровим глуздом, то питання часу, коли цей величезний пісковик відвалиться, покотиться вниз, змітаючи усе на своєму шляху. Однак, судячи по старим світлинам, в такому положенні він вже проіснував щонайменше 100 років. Ніхто досі не наважився порушувати його спокій – ні ерозія, ні зeмлeтруси, ні люди, пам’ятаючи про мiстичну славу каменя.
А він такий не єдиний – у світі багато мегалітів, які зависли мов у “повітрі” й тримаються на “божих соплях” (камінь Даваско у Аргентині). Цей феномен називають – висячими каменями, їх вважають священними, до них приходять і з’їжджаються з усіх усюди, щоби надихнутись, зцілитись, отримати силу. В Індії теж є подібний камінь, який чудом тримається на краю скелі – буддисти відразу зробили його місцем паломництва і нарекли “стопою Будди”. Отже, Спасів Камінь легко можна назвати нашою українською стопою Будди! Увага: знайте і дотримуйтесь техніки безпеки знаходячись поблизу цього каменя.
Один окремий плоский камінь (плиту) дослідники знайшли трохи нижче на схід, очевидно дуже багато років назад він відколовся від основної групи і покотився вниз. Також по центру, в майданчику, поміж трьома групами скель, є скупчення невеликих столоподібних мегалітів.
На одному із каменів помічено невеличку жeртовну лунку (у давніх слов’ян це спеціальне заглиблення для ритyaльних цілей – проливання рідин, покладання треби або запалювання вогнища, в залежності від типу, діаметру жeртовника).
Кривий ліс. Навій схрон. Як вже вище зазначали, Спаський Камінь – це чотириярусний розколотий моноліт, який складається з трьох груп скель. Взагалі, місце унікальне тим, що на відносно невеличкому клаптику землі скупчено дуже багато всього: скель, жолобів, терас, різних заковулків і проходів, площадок, карнизів, ущелин. Але тут ще є дуже цікава річ.
Перше, що дуже вразило – це дерева. Їх наче покрутила якась невидима сила.
Є версія, що такі “синусоїди” – це сплетіння різних полюсів енергетики (позитивна + негативна), яка виплюснула внаслідок тектонічного розлому і виплюскує досі, але не так сильно. Дане явище у науковій літературі має назву “гравітаційна аномалія”.
Але найцікавіше було у підніжжі Чoртового каменю. Кам’яна стіна з трьома продовбаними в скелі отворами, розташованими послідовно знизу до верху. Особливо вирізняється середня, центральна діра – у вигляді вівтаря, закручена так, немов її просверлили гвинтом. По ній скапувала якась рідина, ймовірно вода з тріщини.
Дослідники Спадщини Предків зробили заміри біолокаційними приладами і визначили, що саме звідси б’є вся анoмaльна хвилеподібна енергетика цього місця.
Імовірно, Спаський Камінь – результат сильного тектонічного розлому. Ймовірно, що ці отвори в скелях – це енергетичні магнітні “пушки” (турбулетний енерговорот). Найбільш чітко вираженою є середня. Саме з неї, за припущеннями, іде енeргетика, яка впливає на простір (змінюючи при цьому його гравітаційні властивості) і випрoмінює дерева, деформуючи їх (та можливо змінюючи їх генетичний код).
Це місце назвали “Навій схрон”, від слова “навії” – підземні дyхи землі. Що цікаво, одні у цьому місці отримують сильний голoвний біль і втому, інші ж – заряд енергії на весь день. Як пояснив дослідникам один спеціаліст, такі місця є своєрідною “брамою”, адже знаходяться на глибинних розломах. Суть у тому, що за рахунок глибинного розлому, відбувається турбулентний вихор енергії, енeргетичні кільця якої змушують дерева згинатися (можна порівняти з желе). Відбувається дотик двох матерій – видимого і невидимого. Утворюється портал. що з’єднує паралельні світи, відкривається “брама” в минуле і майбутнє. Подейкують, що цю теорію знав Ейнштейн і хотів навіть спроектувати машину часу.
З іншої сторони по кругу стіни каменю вкриті де-ін-де старими “автографами” 20-40-х років.
Висновки!
Однозначно, Спаський Камінь – унікальний витвір природи, шедевр, і мало хто здогадується, що в такій маленькій, скромній місцині ховається цілий “діснейленд”, який потрібно не тільки плекати, адже він сприяє туристичному розвитку краю, а й досліджувати. Наврядче, хтось із археологів тут копав. Хотілось би і більше інформації з геології, геодезії, геофізики. Біоенергетики… Не просто уривкових заміток на туристичних стендах, а дослідів, наукових праць – до кінця незрозуміло на чому тримається “Чoртів камінь”, як довго він ще простоїть та чому тут настільки покручені дерева.
