Грибова мачанка це просто до непристойності, навіть якось аж писати не випадає.
Але напишу, бо для деяких страв вона є дуже правильною парою – от, наприклад, гречка чи будь яка інша каша, политі грибовою мачанкою відразу перетворюються на повноцінну страву.
Або, яворівський пиріг, для якої я її готувала цього разу, розповідає Пані Стефа.
Отож, я грибову мачанку зазвичай роблю так –
Довільну кількість печериць або глив (тобто завжди доступних супермаркетських грибів) якщо треба то чищу, але якщо вони чистенькі то лише обрізаю хвостики і витираю (*). Не мию, щоб не ввібрали води. Ріжу плястерками.
Відповідну кількість цибулі ріжу півкружальцями і підсмажую на олії до легкого позолотіння.
Коли цибуля всмажена – відгортаю її на пательні вбік, висипаю гриби і підсмажую на досить великому вогні, щоб вони відразу не пустили води. Потім, як гриби вже трошка підсмажилися, перемішую з цибулькою і ще трохи смажу.
Тим часом, поки смажаються гриби, готую свій таємний інгредієнт – беру кілька сухих білих грибів і мелю в млинку до кави в порошок.
Сметану змішую з водою, додаю туди порошок білих грибів, меленого чорного перцю, солі, трошки цукру, січену зеленину (кріп\петрушку), ложку підсмаженої муки і все вимішую.
Додаю до сметани&Co підмажені гриби з цибулькою, вимішую, доводжу до кипіння.
Порошок з білих грибів (навіть якшо його було зовсім трошка) вміє додати банально-травяним печерицям такого грибового духу, що просто люкс.
А ще засмажена до світлобрунатного кольору на сухій пательні мука додає “грибовості”, така її суперсила.
Якщо ви любите мачанку дрібнішої консистенції то гриби можна дрібніше посікти або в кінці перебити блендером. Та й таке.
(*) цього разу печериці були не надто білосніжні тому я їх почистила. зазвичай не чищу, а лиш витираю серветкою.
Джерело: Пані Стефа
