Понеділок, 15 Квітня

Виходець зі Львова, який став всесвітньо відомим актором і отримав «Оскар»

Оперативні новини у нашому каналі в Telegram!

Про коріння актора Пола Муні відомо не всім, та це єдиний актор – виходець зі Львова, який отримав «Оскар». Археолог та доктор історичних наук Микола Бандрівський пропонує львів’янам відзначити 130-ліття від дня народження Муні: «мусимо признаватися до тих неймовірно талановитих галицьких блискіток, які розлетілися по цілому світу і вже там давали перші паростки свого таланту», розповідає Микола Бандоівський.

Чоловік, якого ви бачите на світлині – колишній львів’янин, а згодом – всесвітньо знаний актор Пол Муні (ім’я при народженні – Фредерік Мешілем Маєр Вайзенфройнд – Ред.) І, власне, у фільмі «Обличчя зі шрамом» (фільм 1932 року, за яким актор став найбільше відомим – Ред.), кадр з якого перед вами, він грає роль чиказького гангстера.

На сьогодні Пол Муні є єдиним актором – вихідцем зі Львова, який отримав «Оскар» (лауреат премії Оскар («найкращий актор») за фільм «Історія Луї Пастера», 1936 – Ред.)

Про львівський період життя Пола Муні відомо небагато: знаємо, що народився він 22 вересня 1895 року в родині Вайзенфройдів, яка здавна проживала у нашому місті, а вже через п’ять років уся їхня сім’я емігрувала зі Львова до США (спершу вони оселилися у Клівленді, а опісля – у Чикаго).

А вперше Пол Муні почав грати у виставах у дванадцятилітньому віці. Було це так: якось в театральній труппі, в якій грали його батьки, виникла потреба замінити актора, який грав… старезного дідугана. І нікого іншого не було на той момент, окрім їхнього сина. Отож, маючи за своїми дитячими плечима мінімальний акторський досвід, але й неймовірну впевненість, маленький Пол вийшов на сцену… Так, він відіграв свою роль. Але! Що то була за гра! Глядачі просто шаленіли від його вміння перевтілюватися і ніхто тоді не хотів вірити, що роль отого «старого» так блискуче зіграла фактично дитина…

І наприкінці: знаєте, що я собі подумав? Наступного року виповнюється 130 літ від дня народження Пола Муні. То чому б львівським театрам та й галицьким кінематографістам в цілому не відзначити цю дату, але в якийсь поважний і водночас цікавий спосіб.

Бо, зрештою, мусимо признаватися до тих неймовірно талановитих галицьких блискіток, які у свій час розлетілися по цілому світу і вже там – на нових землях, вкорінившись, давали перші паростки свого таланту…