Особливим колоритом і особливим життям запам’ятався львів’янам трамвайний маршрут №12. З квітня 1909 року на засіданнях міськради активно обговорювалися питання щодо прокладання нової лінії на Високий Замок. Як альтернативу трамваю тут вперше було запропоновано віце-президентом міста Еплером прокласти тролейбусну лінію на зразок вже існуючих в Австро-Угорщині. Дирекція трамваю була готова спорудити таку лінію за два місяці.
Пропонуємо кілька фактів про цей “домашній маршрут” та про його історію.
Трамвай за Пороховою вежею на маршруті до Високого замку (1910-ті)
Однак електрична комісія відхилила цю пропозицію наприкінці травня і затвердила проект будівництва одноколійної лінії по трасі вул. Руська, костел Кармелітів, вул. Куркова (Лисенка), вул. Унії Люблінської (Гуцульська), вул. Театинська (Кривоноса) до Тріумфальних воріт на Високий Замок.
Дільниця від вул. Руської була затверджена як двоколійна, а вище – одноколійна з роз’їздами. Кінцевий пункт лінії збігався з початком головної алеї Високого Замку. Загальна довжина лінії складала 1165 м. для цієї лінії, враховуючи дуже стрімкий характер підйому, було замовлено спеціальні рейки.
Трамвайний вагон «Sanok» № 142 на кінцевій зупинці на Високому Замку. 6 серпня 1910 р.
Кінцева трамвайного маршруту UL на Високому Замку. На світлині трамвайний вагон «Sanok» № 142. 6 серпня 1910 р.
Будівництво оцінювалося у 200 тисяч крон. Лінія повинна була мати 5 зупинок. Роботи почалися у червні 1910, на трасі довелося повністю перекласти водопровід, каналізацію, електрокабелі і газопровід, та зрубати 5 старих каштанів. Пробний рух по відбудованій найскладнішій у місті лінії відбувся 2 серпня 1910 року. 6 серпня її прийняла комісія з Відня, а регулярний рух вагонів з пасажирами розпочався 7 серпня.
Лінія отримала індекс U, а маршрут позначався літерами UL, що означало кінцеві зупинки – 29 Листопада (Коновальця) – Унії Люблінської (Високий Замок).
Трамвай за Пороховою вежею на маршруті до Високого замку (1910-ті)
У 1913 році міськрада ухвалила, що в неділю та святкові дні на підйомі вгору з пасажирів буде стягатись подвійна плата – 20 гелерів за 1 клас та 14 за другий, тоді як на спуску вона залишалась старою. Лінію обслуговувало 6 одиночних вагонів з інтервалом руху 14 хв.
10 жовтня 1913 року на цій лінії сталася перша трамвайна катастрофа у Львові: у вагоні зірвалось гальмо і він рушив своєю ходою вниз по вул.Куркова (Лисенка). З 1 жовтня 1922 року увесь рух у Галичині було переведено з лівостороннього на правосторонній. Були виконані роботи з перевлаштуванням поворотних стрілок. Переобладнувати вагони не було потреби, адже вони мали двосторонні відкриті площадки, розраховані на човниковий рух. Значно більше часу вимагала зміна транспортної психології пасажирів, водіїв та пішоходів.
Трамвайні колії на вулиці Винниченка за Пороховою вежею. Фото 50-60 років ХХ століття
«12» маршрут став називатися після відновлення у повоєнні роки – з 1 травня 1949 року «Центр – Високий Замок». З 1951 року «Суворова(Сахарова) – Високий Замок». У кінці 1969 року маршрут скорочено до вул.Винниченка.
Він став просто домашнім, бо на ньому збиралися мешканці кількох вулиць: Кривоноса, Довбуша, Верховинської, Гуцульської. Мешканці цих вулиць знали одне одного в обличчя. Люб’язно припіднімали капелюхи при зустрічі пани, злегка кивали у відповідь пані. Трамвай рухався повільно, на ходу обов’язково хтось заходив.
Трамвайна лінія на вул. Кривоноса. Автор фото – Геральд Нейзе. 1970 р.
Кінець недіючої на той час трамвайної лінії по вул. Кривоноса. У кадр потрапив автобус ПАЗ-672, ймовірно маршруту № 11, який замінив трамвай на Високий Замок. Початок 1970-х рр.
«Дванадцятка», як її називали, в силу складного рельєфу їздила одним вагоном та першою почала працювати без кондуктора. Але в ті дні, коли «дванадцятка» обслуговувала тільки «своїх» – у будні, дощові чи холодні дні, коли чужі не йдуть на Високий Замок», водій не нагадував, щоб купували квитки. Цей факт свідчить про високу свідомість людей, мешканців цього району.
У пекучу хвилину, коли поспішаєш чи спізнюєшся, «свій» міг зупинити «дванадцятку» й поза зупинкою. Досить було тільки подати рукою умовний знак. Певна річ, що такі випадки мали місце тільки у крайніх випадках і люди ними не зловживали. Ходили навіть чутки про знатних людей, які нібито викликали «дванадцятку» телефоном, але це напевно жарти.
Студентська молодь мала завжди, як за правило, висіти на сходинці трамваю, одною рукою тримаючись за поруччя, а другою вітати товариша, який йшов вулицею. А якщо колега кликав до кав’ярні, то тут же товариш скакав з трамваю в обійми свого друга. Зрозуміло, що рух трамваїв був набагато повільнішим, ніж сьогодні ( 15 км/год), але сама поїздка була цікавою.
Перехрестя вулиць В. Винниченка і Підвальної,, 17 серпня 1971 р. Залишки трамвайної лінії на Високий замок. Автор: Schlangenbad
Через спрацьованість та зняття з ліній усіх старих вагонів серії 100 у 1970-72рр., а також через неможливість експлуатації нових німецьких вагонів на складних ділянках ліній керівництво львівського трамваю було змушене закрити рух на Високий Замок за маршрутом № 12 у березні 1970 року. Тут на початку року ще курсував один вагон від вул. Підвальної.
