6 березня у мережі опублікували відео, де російські загарбники розстріляли беззбройного українського військовополоненого. На відео захисник, котрий потрапив у полон окупантів, каже: «Слава Україні». Після цього російські загарбники його розстріляли.
Колись в Україні вже були такі випадки. Про це розповів історик, голова Крайової пластової ради «Пласту – НСОУ», випускник історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Юрій Юзич.
Перший такий відомий випадок стався в березні 1919 року у центрі Львова. На Цитаделі. Перед розстрілом звичайні сільські юнаки із передмістя вигукнули: «Слава Україні!». Це були хлопці, яких звинуватили в розвідувальних діях на користь української армії. Їхні прізвища – Фолис та Саламонович (за іншими даними цим другим був ремісник Єремійчук).
Розстрілювали їх, прив’язавши до спеціально вкопаних стовпів, зв’язавши руки колючим дротом. Кожному на плечах намалювали крейдою хрест там, де серце. Стріляли в спину.
Розстріляний Михайло Фолис був випускником академічної гімназії у Львові. Єдиним сином депутата австро-угорського-парламенту у Відні отця Йосифа Фолиса. Батько був відомим священником на парафії в Скнилові – тепер це мікрорайон Львова. Через два роки після смерті отця його сина, 27-річного Михайла, розстріляли за рішенням польського військово-польового суду за недоведену дію на користь українців у січні 1919 р. у Львові.
У березні 1939 року мадяри масово розстрілювали полонених вояків Національної оборони Карпатської України та активістів «Карпатської Січі». Більшість із них вмирала з окликом «Слава Україні». Показово, що так приймали смерть не лише українці, захищаючи українське Закарпаття. Серед розстріляних на Красному полі був і угорець на ім’я Францко.
В групі Францка був і чотар Юрко Пекар, активіст місцевого Пласту. Йому прив’язали на шию камінь – бо смертельно поранених українських вояків далі кидали в Тису. На камені написали: «Так згинуть всі українці». Вмираючи, Пекар крикнув: «Слава Україні!».
Капелан «Карпатської Січі», василіанин Севастіан Сабол, під враженням героїчної постави січовиків написав один із своїх віршів. Писав під творчим псевдонімом – «Зореслав». Там є такі слова: Минулося, та не забулось! Хуст / остався спомином живим понині: / Розстріляний стрілець, а з його уст / Останній покрик: «Слава Україні!».
У наступні 20-ть років саме так загинули тисячі вояків і воячок УПА та підпільників і підпільниць ОУН. Як розповідав один шокований чекіст: ти його кишки на руку намотуєш, а він тобі – з усмішкою: «Слава Україні!».
І знову березень. Тепер вже 2023 року. Московські окупанти повели на розстріл (як вважають родичі) 41-річного Тимофія Шадуру. Вони, очевидно, знали, що перед ними чоловік, якого прийшли «визволяти». Точно бачили, що він в однострої Збройних Сил України. А він їм спокійно в очі: «Слава Україні!».
