4 листопада 1861 року Львів вітав перший пасажирський потяг «Ярослав», який прибув з Відня. О 14:30 на львівському вокзалі його зустрічали музики та жителі міста. На всіх станціях поїзд вітали сотні селян.
Відтак 4 листопада почалася історія української залізниці.
Це був перший залізничний рейс на території України. Відтоді почалось регулярне пасажирське сполучення між Віднем та Львовом. Потяг рухався зі швидкістю до 30 км/год.
1859-го започатковано прокладання колії з Перемишля до Львова протяжністю понад 90 км. У Львові в жовтні 1861-го завершили будівництво вокзалу, який мусив бути відправним центром для чотирьох напрямків: зi Львова до Кракова, Чернівців, Бродів та Підволочиська.
Перша споруда вокзалу (1890-1895)
Журналісти писали: “…що стосується головного будинку, то це – одна з найкращих споруд в Європі. Довжина його – 70 сажнів, а ширина – 10 сажнів… (австрійський сажень – 1,8965 м). В майбутньому він служитиме відправним пунктом для чотирьох залізниць: зі Львова до Кракова, до Чернівців, до Бродів і до Томашова, яких загальна довжина становитиме 110 миль”.
Львівський вокзал до реконструкції. 1880-ті роки. Фото: NAC
“Gazeta Lwowska” 4 листопада 1861 року написала:
“Залізниця утворить шлях, що проляже від східних кордонів Австрії аж до узбережжя Адріатичного моря. Столиця краю, як і взагалі Галичина, відтепер матимуть допуск до збільшення активності промислу і полегшення торгівлі”.
Це було перше регулярне сполучення, яке означало включення цих територій до європейської мережі залізниці, відкривало широкі можливості для реалізації на Галичині промислових, індустріальних, культурно-мистецьких та військових проектів. Відтоді рух на залізниці не припинявся ні під час воєн, ні у роки революцій, а мережа залізниць розширювалася і розвивалася.
За місяць до історичної події майстри закінчили будувати львівський вокзал.
Вокзал звели за планами інженера Людвіка Вєжбіцького, майбутнього директора залізниці, автора концепції сучасного львівського вокзалу, у Городоцькому передмісті Львова.
З часом прокладали більше колій, збільшувалася кількість пасажирів, і в 1901 році виникло питання про новий вокзал у Львові. У 1902 розпочали будівництво сучасного залізничного палацу. Витвір мистецтва зводили 2 роки. І в 1904 львівський вокзал був визнаний найсучаснішим і найгарнішим у Європі.
20 червня 1915 року під час відступу війська Російської імперії підпалили вокзал. Споруда також значно постраждала під час польсько-української війни. В результаті були знищені початкові інтер’єри та центральний портал будівлі. Після переходу Львова до Польщі почалися роботи з відновлення вокзалу під керівництвом архітектора Генрика Заремби. Перебудова львівського вокзалу завершилася лише у 1930 році.
Щорічно в цей день, 4 листопада, українські працівники залізничного транспорту відзначають своє професійне свято. День залізничника встановлений Указом президента України № 1140/2002 від 11 грудня 2002 року.
Сьогодні мало кого можна здивувати виглядом Приміського вокзалу у Львові: непримітна будівля, перони з дашком, прибувають та відправляються приміські електропоїзди. Хіба що на першій колії розмістили музей під відкритим небом з маневровим паротягом радянської доби та різними вагонами родом з початку ХХ ст.
Проте мало кому відомо, що в другій половині ХІХ ст. на місці теперішнього Приміського вокзалу знаходився красень-гігант Чернівецький вокзал. Детальніше можете дізнатись за посиланням.
Львів 1860-х, вул. Городоцька. Двірець Львівсько-Чернівецької залізниці. Нині приміські білетні каси знаходяться у вцілілому до наших днів фрагменті одноповерхового крила вокзалу © Юзеф Едер
