Російські ЗМІ та активна пропаганда проти нашої держави активно продовжують розповідати неправдиві історії про українців, намагаючись порівняти їх з колаборантами, а також, вони переписують щоразу історію на свій лад як їм комфортніше. Щороку на 9 травня вони розповідають своїм людям та світовій спільноті про начебто лише свій “російський” внесок у завершення Другої світової війни, не згадуючи про роль інших народів та держав і не лише Радянського союзу. Та не все так однозначно і ми зараз спробуємо розбразити вам протилежне.
У Другій світовій війні загинув кожен п’ятий українець
1. Для українців війна розпочалась в березні 1938р., коли внаслідок Мюнхенської змови, дружні Німеччині угорські війська збройно захопили новопроголошену Карпатську Україну, що перед тим була в складі Чехо-Словаччини. В боях було втрачено 430 убитими та більше 400 пораненими бійців Карпатської України. Сукупні ж втрати січовиків, за різними даним, склали від 2 до 6,5 тисяч чоловік. Це пояснюється тим, що більшість з них загинула не в зіткненнях з регулярними угорськими частинами, а в результаті зачисток і розстрілів полонених. Угорське населення почало полювати за групами січовиків і вбивати їх на місці без суду і слідства. Січовиків, які були передані полякам, теж розстрілювали на місці.
2. У вересневій кампанії 1939 р. вже 112 тис. українців вступили у двобій з Вермахтом у складі Війська Польського, 7 834 жовнірів української національності загинули у боях з Вермахтом під польськими прапорами, а 16 тис. отримали поранення у вересневій кампанії.
3. В Україні Червона армія широко практикувала так званий «достроковий» призов юнаків 16 – 17 років, яких без підготовки та часто погано озброєних відразу кидали в бій, в результаті чого вони масово гинули.
4. Загалом у другій світовій війні загинув кожен п’ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості.
5. Загальні демографічні втрати України – включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими та евакуйованими – становлять не менше 14 млн. чоловік. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.
6. Під час евакуації з України на Схід було забрано близько тисячі найкращих промислових підприємств України, які після війни не повернули в рідні міста.Підприємства, за створення яких український народ заплатив власною кров’ю (в буквальному розумінні цього слова), упродовж 1930-х рр. стали основою створення військово-промислового комплексу в східній частині СРСР у повоєнні роки.
7. В 1941 р. радянська влада при відступі залишала «випалену землю». При евакуації в Запоріжжі висадила в повітря Дніпрогес. Про це не знало ні цивільне населення, ні навіть поблизу розташовані військові частини, значна частина яких була потоплена водяним валом Дніпрогесу. В Дніпропетровську було підірвано хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі, при відступі Червоної армії, затопили приморські квартали разом з жителями, а поранених червоноармійців скинули в море разом із санітарними машинами. З Харкова вивезли сотні представників інтелігенції, щоб їх спалити в закритому будинку. В Умані живими замурували людей у льоху. Таких прикладів багато. І все це робили не нацисти, а комуністи при відступі.
8. Кореспондент газети «Saturday Evening Post», відвідавши в 1945 p. Україну, з жахом написав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі».
9. Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України «зникли» такі впливові раніше національні меншини, як німці (виселили на схід СРСР або виїхали на Захід в Німеччину.), кримські татари, що впродовж віків були важливим фактором історії причорноморського регіону, в 1944 році вони були депортовані з Криму в Середню Азію, із майже 3 млн. українських євреїв війну пережили 800 тис. осіб (згодом 140 тис. з них виїхало до Польщі), із 2,5 млн. поляків до 1950 р. залишилося менше 400 тис. Натомість, кількість росіян із довоєнних 4 млн. зросла за перше повоєнне десятиліття до 7 млн. осіб.
10. Українці воювали проти Німеччини і в складі інших армій та військових частин, зокрема, багато з них служило в американській й канадській армії (в останній їх нараховувалося 40 тис.). Вони воювали і в французькому Русі опору. Тисячі українців служило у польській армії генерала Владислава Андерса і приймали участь у військових діях на британській стороні у Єгипті, Лівії й Італії. Також західні українці становили 2% складу польської дивізії ім. Тадеуша Костюшки та 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи.
Видатна роль українців у Другій світовій війні: інфографіка
Участь українців у військових діях
Воїни-українці разом з іншими народами СРСР внесли величезний внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн воїнів України, 2069 з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу (при загальній кількості нагороджених 11605).
Серед 113-ти двічі Героїв Радянського Союзу – 32 представника України, а серед тричі Героїв (їх було четверо) – наш знаменитий земляк І. Кожедуб. Багато представників української землі стали повними кавалерами солдатського ордена Слави. І. Драченко з Черкащини, П. Дубинда з Херсонщини, С. Половинець з Житомирщини приєднали це високе звання до «Золотих Зірок» Героъв.
55 українців повторили подвиг О. Матросова, закривши собою амбразуру ворожого дзоту, а І. Бабкж та І. Вдовенко, як і син Білорусі М. Гастелло, направили свої літаки на скупчення німецько-фашистських військ.
Бійці України воювали на всіх фронтах і брали участь у найбільших битвах Другої світової війни. 20 українців удостоєні звання Героя Радянського Союзу за битву під Москвою, 68 – за бої під Ленінградом, 15 – під Сталінградом, 30 – на Курській дузі, 200 – за визволення Білорусії, 143 – за бої в Прибалтиці. З 589 удостоєних звання Героя за Берлінську операцію було 100 українців.
Чимало було українців серед уславлених полководців і воєначальників: маршали С. Тимошенко, Р. Малиновський, А. Єременко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, П. Жмаченко, К. Москаленко, І. Кириченко та інші.
Маршали і генерали українського походження очолювали більше половини з 15-ти фронтів, що діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками.
За мужність і героїзм українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно Києву, Одесі, Керчі, Севастополя
120 тис. українців брали участь у війні з нацистами у складі польських і чехословацьких формувань, а також в арміях США, Канади, Франції.
Війська Українських фронтів брали участь у визволенні Європи. Так, війська 1-го Українського фронту звільняли від гітлерівських загарбників польські землі, а в квітні-травні 1945 р разом з Білоруським фронтом штурмували Берлін, провели Празьку операцію, в ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини.
2 й, 3-й, 4-й Українські фронти, у складі яких налічувалося велика кількість воїнів-українців, взяли участь у звільненні від нацистського ярма народів Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини.
Коли війна в Європі вже закінчилася, війська 2-го Українського фронту брали участь у розгромі Квантунської армії мілітаристської Японії, частини якої були дислоковані на Далекому Сході.
