Субота, 14 Грудня

Закритий львівський шедевр австрійського архітектора. Університет БЖД

Оперативні новини у нашому каналі в Telegram!

Це туристично-атракційно-візуальна бoмба. Казкова будівля, навіть комплекс. Фентезійна. І практично невідома. Принаймні в мережі Інтернет. Ну це ж зовсім не діло. Будівля, яку можна вважати однією з найефектніших не лише у Львові, а взагалі в Україні експлуатується в закритому режимі й не показує своєї величі туристам (хоча вона майже у центрі Львова, на вулиці Клепарівській, і від Опери до неї ходу якихось 15 хвилин). Вирішили показати вам цей «Хогвардс» хоча б на фото, розповідає “Україна Інкогніта“.

Потрапити сюди не так просто. Ви або студент, або працівник/викладач, або маєте спеціальний дозвіл, або… прямуєте до церкви. А про це ми розкажемо далі!

фото Романа Маленкова

Довжина цієї величі – 165 метрів! А творіння належить австрійському архітектору данського походження Феофілу ван Гансену. За його проєктом і звели в 1863 році цю будівлю, яка стала будинком для військових інвaлiдів Галичини. Саме таким було першочергове призначення споруди.

Варто й сказати кілька слів про цього видатного архітектора, який спорудив таке чудо на наших теренах. Феофіл ван Гансен (Theophil Edvard Freiherr von Hansen) народився у 1813 році в Копенгагені. Маючи певну архітектурну освіту він переїхав у Австрію, яка була тоді потужною світовою імперією.

фото Романа Маленкова

У Відні Фефіл збудував немало (концертна зала Мьюзікферайн, будівля парламенту Австрії). Видатним творінням Гансена є Віденський арсенал – величезний комплекс, який нині є музеєм. Зведений він у силі історизму. В такому ж стилі архітектор звів будівлю військових інвaлiдів Галичини, і це світовий шедевр.

Історія нашої будівлі розпочалася у 1851 році. Тоді, під час перебування цісаря Франца Йосипа І міська влада подала прохання звести будівлю для інвaлiдів Галичини скaлiчених у вiйнах. Імператор виділив 700 тисяч злотих ринських на будівництво, а головним архітектором було запрошено Теофіла Гансена, який за здобутки у архітектурі мав титул барона і приставку «вон» (або, на голландський манер «ван»).

фото Романа Маленкова

Міська влада виділила для будівництва велику ділянку діброви, а також дала у користування міську цегельню. Будівництво почалося у 1855 році. Будівлю зводили із звичайної («польської») цегли, різного кольору. Керував роботами інженер Едвард Каллер. Архітектурною основою Дому інвалідів став монументалізм. Для досягнення наміченої мети споруду зробили дуже видовженою (довжина 165 метрів). Будували будинок вісім років.

фото Романа Маленкова

Фасад Дому інвaлiдів прикрасили численними скульптурами та барельєфами. Їхніми авторами були Кипріан Годепський та Абель Пер’єр. На фасаді будинку збереглися 26 скульптурних елементів та 8 барельєфів. Особливо цікаві 2-метрові фасадні фігури (одна з них на фото нижче), а також розташовані над протилежною брамою. Їх виготовили із цільного пісковика: над центральною брамою, обабіч австрійського герба стоять Воїн, у образі чоловіка з мечем, та Спокій, у образі жінки з лавровим вінком.

Після відкриття у 1864 році у триповерховій будівлі розташували пансіон для утримання п’ятисот інвaлiдів, причому центральній частині будівлі мешкали офіцери, у крилах – солдати. У вежах розміщувались помешкання генерал-коменданта та його канцелярія. Крім того, в одному із крил будинку адаптували військовий госпіталь, який виконував функції філії гарнізонного.




За головним будинком Феофіл Гансен звів розкішну каплицю у візантійсько-грецьких формах. Будівлю вписали (в плані) у грецький хрест та багато декорували. Стіни будівлі виклали із червоної і жовтої цегли, розташувавши її у формі невеликих хрестиків. Каплиця була прикрашена численними скульптурами. Лише у приміщенні їх було 12. Але до нашого часу жодна із скульптур не збереглася.

фото Романа Маленкова

Із 1954 року каплиця була пристосована під овочевий склад пожежно-технічного училища.

Лише у 1993 році почалася реставрація цієї прекрасної будівлі. В ній розташували храм УПЦ КП присвячений Покрові Богородиці. Цікаво, що відновлення будівлі проводили майже виключно на кошти закладу: курсантів, випускників та їх батьків. Навіть розписи виконали не майстри-іконописці, а талановиті представники майбутньої пoжежної еліти… Нині церква працює постійно, але для «цивільних» вхід відкрито лише у неділю.

У 1939 році, після приходу радянської влади, у Будинку інвaлiдів розмістили полк НКВС, який залишив будівлю у 1941-му, але в 1944-му знову повернувся.




У 1954 році до будівлі перевели Київське пожежно-технічне училище, згодом перейменоване у Львівське пожежно-технічне училище МВС СРСР, яке стало елітним в Україні закладом, який випускав керівників пожежної галузі. Керівництво закладом здійснювали сили внутрішніх військ УРСР (а ми дивуємось чому заклад закритого типу). У 1983-1988 рр. було спроектовано і надбудовано четвертий поверх головного корпусу, який нині виконує функції гуртожитку казарми. На диво, добудова не зіпсувала зовнішній вигляд будинку, а навіть прикрасила її. В радянський період таке було рідкістю.

Після проголошення незалежності навчальний заклад ввійшов до складу МВС України. У 2001-му його реорганізували в Львівський інститут пожежної безпеки МВС України, який у 2003-му пере підпорядкували МНС. В 2006 році інститут реорганізували в державний університет безпеки життєдіяльності.

Звичайно, дуже сумно, що така красота розташована за гратами. Хотілося б вільного доступу. Але зрушення на краще (для туристів) вже є – щонеділі ви можете потрапити на територію цього «хогвордсу» прямуючи на службу до церкви Покрови.

Джерело: ukrainaincognita.com