Якщо ви вперше у Львові і не маєте часу на грунтовну екскурсію, VG Львівпідкаже, які місця складуть ваше перше враження про це старовинне і величне місто.
Майже усі головні пам’ятки Львова знаходяться у центральній частині міста.
Площа Ринок
© Yaroslav Turenko
Площа Ринок – центр політичного, громадського, культурного і торгового життя міста протягом 500 років, серце Львова, історичний початок європеїзації України.
Саме тут, у долині ріки Полтви в середині ХІV століття німецькі колоністи за дорученням короля Казимира ІІІ започаткували класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Польський король зводив місто за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями, він запросив для цієї мети ремісників та будівельників з Німеччини. У наступні століття архітектурну досконалість Ринку доповнювали італійські та австрійські архітектори.
Міська ратуша
© saldivar_sasha
У Львівській міській ратуші, досі перебуває міська рада Львова, але, можливо, піднятися на самий верх ратуші і оглянути Львів з висоти.
Пам’ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Сучасна вежа львівської Ратуші має висоту 65 метрів, є найвищою в Україні.
Графік роботи оглядового майданчика на Ратуші:
Понеділок – вихідний
Вівторок – четвер: з 9:00 до 17:00
Субота і неділя: з 11:00 до 19:00
Львівський оперний театр
© dzhabbi
Львівський Оперний театр, розташований на проспекті Свободи, 28 – архітектурна перлина Львова у стилі неоренесансу (1901 рік), один з найгарніших театрів Європи.
Збудований на початку минулого століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Стоячи перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчуваєш всепоглинаючу потугу мистецтва, його вічність у контрасті зі швидкоплинністю людського життя. Це споруда, у якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю.
Палац Потоцьких
Палац графів Потоцьких, що на вул. Коперника, 15 – велична будівля у стилі французького неоренесансу кінця XIX століття.
За огорожею з орнаментальною металевою брамою бачимо величну і водночас витончену споруду. Імпозантний палац прикрашений рельєфами, ліпниною, настінним живописом і вітражами. Палац Потоцьких – яскравий зразок архiтектури зрiлого iсторизму, одна з найцiкавiших архiтектурних пам’яток Львова. Запроектував його французький архiтектор Луї д’Оверню на замовлення намiсника королiвства Галичини і Лодомерiї графа Альфреда II Юзефа Потоцького (1817-1889). Будівництво тривало від 1888 до 1890 року пiд наглядом та деякою коректурою львівського архiтектора Юліана Цибульського.
Вірменська вулиця
© myr.ko
Одна з найстаріших громад Львова – вірменська – віками створювала у місті осередок свого національного життя з унікальною архітектурою і неповторним духом найдревнішої східної християнської культури.
Вірмени, вигнані з батьківщини монголо-татарською навалою середини XIII століття і позбавлені державності, знайшли гостинний прихисток на галицькій землі.
Каплиця Боїмів
© ludmila_statnik
Каплиця Боїмів – славнозвісна пам’ятка пізнього ренесансу, яка не має аналогів не лише в Україні, але й у європейській архітектурі.
Ця унікальна пам’ятка є окрасою Катедральної площі, з цього провулка відкривається один з найкращих краєвидів Львова на Площу Ринок і міську Ратушу. Львівський купець родом з Угорщини Георгій Боїм розбагатів на торгівлі вином та отримавши громадянство Львова разом з посадою бургомістра вирішив збудувати родинну каплицю небаченої краси. Будівлю звели за проектом вроцлавського будівничого Андрія Бемера і освятили 1615 року.
Домініканський собор
© olgazholnerchuk
Домініканський собор велична архітектурна пам’ятка пізнього бароко з оригінальним скульптурним оздобленням, знаходиться на пл. Музейній.
XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою і на чужині тужила за своєю вірою. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі.
Бернардинський собор
© victorsfitz
Монастир – пам’ятка ренесансу, маньєризму і бароко 1600-1630 років – цілісний середньовічний монастирський комплекс з фортифікаційними укріпленнямина пл. Соборній.
Пройшовши з боку площі Митної через фортифікаційну браму монастиря – Глинянську вежу нечутними кроками (бо йтимете унікальною дерев’яною бруківкою), ви потрапляєте на монастирське подвір’я, де кожен з багатьох його закутків дихає старовиною. Все тут завмерло так, ніби й не було останніх чотирьохсот років світової історії.
Вірменський Собор
© semenyaka
Ансамбль вірменської церкви розташований на території історичного центру, в тій його частині, де оселялися вірмени (вул. Вірменська, 7). Собор є архітектурним центром комплексу, навколо якого групуються інші споруди, утворюючи три невеликих замкнутих дворика.
Будівництво собору розпочалося в 1363 році. Одна з найдавніших пам’яток Львова, побудована архітектором Дорінгом.
Стіни собору розписані унікальними стародавніми фресками і інкрустовані жовтим металом (бронза або золото). У дворі можна побачити могильні плити 600 річної давності.
Італійський дворик
© followmehm
Палац Корнякта – надзвичайно цінна ренесансна пам’ятка 1580 року, палац найбагатшого львів’янина за всю історію міста купця Костянтина Корнякта. Знаходиться на площі Ринок, 6.
Грек за походженням, з острова Крит, Костянтин Корнякт, котрий замешкав у Львові в XVI столітті і контролював торгівлю вином на всьому Чорномор’ї, був меценатом, досвідченим і мудрим чоловіком, знав багато східних мов. Завдяки Корнякту ми тепер насолоджуємось чудовими архітектурними пам’ятками Львова епохи Ренесансу. Цю кам’яницю збудував для нього на місці колишніх двох італійський архітектор Петро Барбон.
Парк “Високий замок”
Високий Замок – старий тінистий парк на горі, що височить над містом з руїнами старовинного замку і оглядовим майданчиком з краєвидами, від яких захоплює дух.
Звертаємо від Порохової вежі на вулицю Винниченка, потім на вулицю Кривоноса, Княжа – вони і приведуть нас до найвищої точки Львова. Через мальовничий старий парк піднімаємося на гору. Від середньовічного замку залишилися лише фрагменти стін. Зате є приголомшливий оглядовий майданчик, звідки видно, як на долоні, і старі, і нові квартали Львова. І можна зробити чудові фото напам’ять.
Личаківський цвинтар
Личаківський цвинтар – один з найвеличніших і найпомпезніших європейських некрополів.Заснований у 1786 році. Тут від перших років його заснування ховали осіб відомих, найбагатших, діячів культури, мистецтва, науки і всю адміністративну еліту столиці Королівства Галичина і Лодомерія.В середині ХІХ ст. був перетворений на парк, але поступово став своєрідним музеєм надмогильної скульптури і архітектури просто неба.
Зараз це музей загальною площею 40 га. Тут на 86 полях розміщені понад 300 тис. поховань (зокрема понад 2000 гробівців), на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів. Тут можна побачити скульптурні твори таких відомих майстрів, як Гартман Вітвер, Антон і Йоганн Шимзери, Пауль Ойтеле, Парис Філіппі, Юліан Марковський, Тадеуш Баронч, Зигмунт Курчинський, Вітольд Равський, Григорій Кузневич, Сергій Литвиненко, Теодозія Бриж, Євген Дзиндра.
На полі №76 споруджено Меморіал воїнам Української галицької армії.
На цвинтарі часто проводять екскурсії. Особливою популярністю серед туристів користуються нічні відвідини “Личаківського кладовища” – широкі освітлені алеї тоді поринають у особливу атмосферу, ніби нагадуючи, що тут варто поводитись стримано і не порушувати спокій місця.
Серед відомих осіб, що поховані на Личаківському цвинтарі є Іван Франко, Маркіян Шашкевич, Ян Галль, Соломія Крушельницька, Юрій Шухевич та інші.
Будинок вчених
© ludmila_statnik
Будинок вчених (колишнє дворянське казино, графське казино, народне казино, казино Герхарда) – пам’ятник архітектури. Знаходиться в центральній частині міста, на вулиці Листопадового Чину, 6.
Імпозантне рішення фасадів будівлі, вишукана елегантність інтер’єрів поєднуються в будівлі із сміливою конструкцією майстерно врізаної сходової галереї вестибюлю.
Інтер’єри будівлі часто використовувалися для кінозйомок, в тому числі для фільму “Д’Артаньян і три мушкетери”.
Музей зброї, міський арсенал
Експозиція на вул. Підвальній, 5 велика, представлено безліч зброї різних епох і народів. Найбільше дивують мечі, деякі дворучні, більше мого зросту, як з ним управлятися я не уявляю.
Аптека-Музей
Аптека-Музей – це державний музей, що знаходиться у Львові на вулиці Друкарській, 2. Музей історії фармації був відкритий в 1966 році на базі старовинної аптеки. Аптека залишилася діючою і продовжує виробляти так зване “Залізне вино”.
Експозиція музею представлена більш ніж трьома тисячами експонатів в 16 залах загальною площею 700 кв.м. У торговому залі найцікавішим експонатом є фармацевтичні ваги.
Церква Святих Ольги і Єлизавети
© svyatodiy
Церква святих Ольги і Єлизавети (площа Кропивницького, 1) – шедевр львівської неоготичної архітектури. Храм зводили на початку ХХ ст.: у 1903 році цісар Австро-Угорщини Франц Йосиф І під час відвідин Львова символічно заклав перший камінь під будівництво святині і вже у 1911 році відбулося його урочисте відкриття. Спочатку це був римо-католицький костел Святої Єлизавети (Ельжбети), названої на честь дружини Франца Йосифа – Єлизавети (Сісі) Баварської. Потрібно віддати належну шану архітекторові споруди – Теодору-Мар’яну Тальовському. Також храм прикрашають витвори відомого скульптора Петра Войтовича, зокрема скульптурна композиція “Розп’яття” на фасаді святині.
Костел Святої Єлизавети також вважався храмом залізничників, оскільки розташований недалеко від залізничного вокзалу, відтак кожен, хто, від’їжджаючи, прощався зі Львовом, міг ще деякий час споглядати за стрімкими гостроверхими вежами цього прекрасного костелу.
Однак, на жаль, у роки радянської влади храм перебував у занедбаному стані, його будівлю використовували як складське приміщення. І тільки зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році храм знову відновили, передавши греко-католицькій громаді.
Сучасна назва святині – це церква святих Ольги і Єлизавети. Цей храм по сьогоднішній день є одним з найулюбленіших місць вірян і туристів.
Оглядовий майданчик на вежі відкритий щодня: будні з 12.00-17.30, субота та неділя з 15.00-19.00. Щоб потрапити наверх, потрібно звертатися до чергових.
Собор Святого Юра
Собор Святого Юра, розташований на площі з ідентичною назвою, – одна з перлин архітектури львівського пізнього бароко. Це – головна святиня Греко-Католицької церкви. Будівництво собору за проектом Бернарда Меретина тривало з 1744 по 1764 рік. Завершив будівництво Себастьян Фесінгер.
Собор розташований на пагорбі, що дозволяє побачити його золотий купол з багатьох куточків львівського передмістя. В архітектурний ансамбль входять митрополичі палати, дзвіниця, будинки капітулу, собор з трьох сторін і ворота, прикрашені скульптурами святих. До самого храму можна потрапити по сходах, прикрашених балюстрадою і скульптурами, а також численними ліхтарями. На головному фасаді встановлено скульптури св. Афанасія і Лева роботи скульптора Іоанна Пінзеля. Вгорі, на аттику, розташована скульптурна група роботи того ж автора – “Юрій Змієборець”.
Внутрішнє оформлення храму приваблює своєю пишністю і красою. Царські і дияконські врата у вівтарній частині виконані С.Фессінгером в 1768 році. У храмі є дві чудотворні ікони – ікона Теребовельської Богородиці ХVII ст. і ікона Києво-Печерської Божої Матері ХVII ст.
У соборі знаходяться крипти-усипальниці, де поховані видатні діячі української церкви: кардинал Сильвестр Сембратович, митрополити Андрей Шептицький, Володимир Стернюк, кардинали УГКЦ Йосип Сліпий, Мирослав – Іван Любачівський. В усипальниці також поховані останки галицького князя Ярослава Осмомисла, який жив у ХІІ столітті.
У 90-х роках ХХ століття собор був повернутий вірянам. У 2001 році, під час свого візиту на Україну, Папа Іван Павло II жив у митрополичому палаці собору Святого Юра.
Шевченківський Гай
Музей народної архітектури та побуту під відкритим небом”Шевченківський гай” – це місце в якому можна поринути в побут і культуру нашої країни 18-19 століть.
“Шевченківський гай” був відкритий в 1971 році в місцевості, яка називається Кайзервальд, на території львівського ландшафтного парку “Знесіння”. Тут під відкритим небом, на площі 60 га відвідувачам представлено унікальні експозиції музею: 124 пам’ятника західноукраїнської архітектури, об’єднаних в 54 садиби, а також 6 церков. Будівлі територіально розділені на тематичні групи. Музей знайомить з архітектурними традиціями Гуцульщини, Лемківщини, Бойківщини, Буковини, Поділля, Полісся, Волині та ін. Причому пам’ятники архітектури львівського музею в прямому сенсі слова справжнісінькі, оригінальні. Їх привезли з різних місць Західної України в розібраному, аж до фундаменту, вигляді, а потім вони були згруповані за етнографічним ознакою і розміщені на території музею.
Будівлі на території “Шевченківського гаю” вражають не тільки своїм зовнішнім виглядом, але і унікальністю внутрішнього оздоблення. Ретельно, до найдрібніших деталей, відтворений інтер’єр кожної хати, церкви, майстерень і господарських будівель. В хатах можна побачити дерев’яні лавки, столи та іншу нехитру меблі, піч, ікони на стінах, хатнє начиння (дерев’яні відра, глиняні глечики, плетені кошики і т.д.), прядки, хустки, рушники, сорочки-вишиванки та ін. В маслоробному цеху збереглося два преса для виробництва масла. Якщо ви заглянете в школу, перед вами постане інтер’єр сільського класу ХІХ століття зі спеціальною партою для недбайливих учнів, яких викладач карав різками. Тут же, при школі, перебувала кімната вчителя з великою кількістю книг. Загальна кількість предметів домашнього ужитку та народної творчості, експонованих у Музеї народної архітектури та побуту у Львові, значна – близько двадцяти тисяч!
Одна з особливостей Музею народної архітектури та побуту “Шевченківський гай” є те, що тут в точності відтворені не тільки екстер’єр та інтер’єр хат і культових споруд українців, дерев’яні містки, колодязі, клуні, стайні, тини і т.д., але й неповторна природа українських Карпат (горбистий рельєф місцевості, рослинність, властива Карпатам). Це надає музейним експозиціям неповторний колорит, дозволяє не просто доторкнутися до історії, а повністю зануритися в неї, немов у машині часу перенестися в минуле і на власні очі побачити, як жили бойки, лемки, гуцули та інші народності, що населяли Карпати.
Музей народної архітектури та побуту у Львові відкритий цілий рік. Тут цікаво побувати і дітям, і дорослим. До того ж тут регулярно проводяться фестивалі, народні свята і гуляння (Різдво, великодня гаївка, свято матері, свято хліба, ярмарок ремесел та ін.), На яких збирається величезна кількість відвідувачів.
Завдяки своїй унікальності музей “Шевченківський гай” є одним з найвідоміших музеїв Львова не тільки в Україні але і далеко за її межами.
Стрийський парк
Півтора століття тому на місці Стрийського парку була львівська околиця з піщаними дюнами і крутими ярами. А вже з 1879 року перед жителями міста постав славетний парк в усій своїй красі.
Закладений він на колишньому Стрийському цвинтарі, від якого не залишилось і сліду. Саме з того часу у Стрийському парку почали проводитися ярмарки, котрі були відомі далеко за межами Львова та України.
Однією з них була Вистава Крайова – один із найграндіозніших ярмарків в історії Східної Європи. Тут розміщувалося понад сто павільйонів, в яких демонструвалися промислові, культурні й цивілізаційні здобутки Австро-Угорської імперії. Саме з відкриттям у 1894 році Вистави Крайової пов’язана історія львівських трамвайчиків. З того часу і був запущений у Львові один із перших електротрамваїв у Європі та перший в Україні.
Неподалік від вхідної арки є мальовниче озерце з крутими берегами де плавають білі лебеді. Цими граційними птахами люблять милуватися не лише діти, а й всі городяни. Їх знімають на фото, підгодовують, слідкують за їх поведінкою.
Парк розташований між вулицями Івана Франка, Стрийською, Уласа Самчука і Козельницького.
Львівський вернісаж
Стихійний ринок сувенірів, картин, художніх виробів, антикваріату та виробів народного промислу. Знаходиться в самому центрі міста, за Оперним театром та перед входом до театру М.Заньковецької.
Продають на Вернісажі всілякі вироби з видами Львова (картини, гравюри, відкритки, посуд), глиняні пивні кухлі і розписне кухонне начиння, прикраси ручної роботи з бісеру, шкіри, срібла, дерева, ляльки-мотанки, обереги, вироби зі скла та деревяну різьбу і справжні українські вишиванки.
Парк Франка
© julia_093
Перед головним корпусом університету ім. Івана Франка у центральній частині міста розкинувся парк, який вважається одним з найстаріших не тільки у Львові, але й в усій Україні. Головний вхід у парк знаходиться на вулиці Січових Стрільців, яка з’єднує його з історичною частиною міста.
Сьогодні у парку ім. Івана Франка знаходиться будинок почесного консульства Болгарії у Львові, будиночок садівника, альтанка та дитячий майданчик з гойдалками та дитячими гірками. Парк ім. І. Франка – пам’ятка садово-паркового мистецтва і занесений до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Двір-музей СРСР
Місцеві жителі вже не пам’ятають, хто першим почав приносити сюди артефакти радянської епохи, але зараз двір нагадує склад театрального реквізиту. В імпровізованому музеї під відкритим небом виставлені бюсти Леніна, старі меблі, вивішені репродукції популярних у радянський час картин і тематичні плакати. Кількість експонатів постійно збільшується. Де знайти: вул. Князя Лева, 3.
Двір загублених іграшок
Навпроти музею радянської спадщини (вул. Князя Лева, 3) знаходиться ще один незвичайний двір. Тут зберігаються ляльки, плюшеві ведмеді, брязкальця, садові гноми, пластмасові Карлсони та інші іграшки. Антураж створює містичну атмосферу. За словами місцевих жителів, виставлена на загальний огляд колекція належить одному з мешканців. Про існування цього двору знають навіть не всі львів’яни.
Львівський університет безпеки життєдіяльності
Львівські університети загалом незаслужено позбавлені уваги туриста. Наприклад, велична будівля Львівського університету безпеки життєдіяльності, що на вул.Клепарівська,35, схожа на замок, за ефектністю нічим не поступається Чернівецькому університету, який є головною туристичною візитівкою столиці Буковини. Споруду в середині ХІХ століття зводив той самий архітектор, що й будівлю австрійського парламенту та віденського арсеналу. Тут розміщувався Будинок для інвалідів Галичини, скалічених у війнах.
Головний недолік університету як об’єкту для туристів – він працює у закритому режимі, оскільки підпорядковується Держслужбі з надзвичайних ситуацій.
Але, як кажуть місцеві, на подвір’я закладу можна потрапити вільно саме у неділю – сказавши, що йдете на богослужіння. На території знаходиться каплиця, яка теж цікава як окремий архітектурний витвір у візантійсько-грецьких формах.
Університет знаходиться відносно далеко від центру: півгодини пішої ходи від площі Ринок. Проте якщо ви зібралися на екскурсію у музей пивоваріння в підвалах Львівського пивзаводу, – то вам по дорозі. Заклад стоїть на кількасот метрів далі від заводу, по тій же вулиці.
Вілла “Під совами”
Від вулиці Сахарова до Стрийської піднімається вулиця Героїв Майдану, яка з’явилася у 1880-х роках. Найпримітнішою будівлею цією вулиці є кам’яниця під № 6. Її зпроектував для власних потреб архітектор та політичний діяч Гіполіт Слівінський (1866-1932 рр.). Будинок збудовано 1902 року. У 1908-1914 р. у цьо¬му будинку мешкав Юзеф Пілсудський (1867-1935 рр.), майбутній маршал та очільник другої Речі Посполитої. Про цей факт свідчить меморіальна табличка, встановлена над бра¬мою у 1933 р., та дивом збережена “за совітів”.
Через скульптури сов на фасаді будинок отримав назву “Кам’яниця під совами”, хоча нині можна зустріти іншу неофіційну назву будинку – отриману по аналогії з відомим київським витвором Городецького – “Будинок з химерами” через наявність на тому ж фасаді скульптур горгулій, грифонів та інших потвор.
За брамою будинку ховається неймовірної краси вестибюль. Стіни розмальовані в стилі пізнього середньовіччя, а кольорова склепінчаста стеля нагадує готичну архітектуру та середньовічні храми. Зорі на стелі, зображення людей, істот, дивні знаки на стінах створюють захопливе казкове враження для кожного, хто потрапить сюди. Адреса: вул.Героїв Майдану, 6.
Палац Дуніковського
© yonny13
Справжнім шедевром є палац Дуніковського, який був збудований у 1897- 1898 рр. Сьогодні, саме у цій розкішній віллі кінця 19 ст., що заховалася на тихій вуличці Драгоманова, міститься філія Львівського національного музею, фактично під схилами Цитаделі. Віллу було зведено на тодішній вулиці Мохнацького за проектом архітектора Владислава Рауша на замовлення професора Львівського університету Еміля Дуніковського (1855-1924), геолога, географа та мандрівника. Палац знаходится за адресою вул. Драгоманова,42.
Необарочна вілла, щедро прикрашена маскаронами, скульптурами богів та херувимів, декором з грифонів, левів, мушль створює напрочуд торжественний і піднесений настрій. Разом з тим таке розмаїття зовнішньої оздоби не викликає почуття надмірності, помпезності чи просто несмаку.
Але у 1911 році Дуніковський віллу продав. Купив її не хто інший, як митрополит Андрей Шептицький для потреб заснованого ним у 1905 році Церковного музею. Основне призначення музею було доведення самобутності, піднесення і розвитку української культури. Галицьке Намісництво офіційно визнало право на існування фундації. Експозицію музею було відкрито 13 грудня 1913 року. Основу фондів складали матеріали фундатора, який подарував загалом близько 10 тис. предметів і утримував музей переважно за власний кошт. Того ж 1913 року митрополит заповів музей у власність українського народу.
У музеї зберігається одне з найбільших в Україні зібрань образотворчого мистецтва, яке включає майже 117 тис. предметів основного і близько 50 тис. предметів науково-допоміжного фонду. Серед них – найбільша в Україні збірка українських ікон 14 – 18 ст. (понад 4 тис. творів); унікальна колекція наскрізної дерев’яної різьби; колекція рукописів 11 – 16 ст.; рідкісна колекція народної сакральної скульптури; збірка гравюри 17 – 18 ст.; малярства і скульптури 18 – 19 ст.
Нині корпус на Драгоманова, 42 зачинений на ремонт. Ледве не вирвалося “на жаль”, але все ж таки – на щастя, сподіваємося, що попсована роками будівля колишньої вілли Дуніковського буде скоро відреставрована і знову прийматиме відвідувачів.
“Фабрика повидла”
На околицях центру міста, прогулюючись вул. Богдана Хмельницького, цікавому туристу погляд зупиняється на незвичайному для цього району будинку з неоготичними вежечками та “замковою” баштою. У новішій праці Ігора Мельника “Довкола Високого Замку шляхами і вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова” є найбільш ймовірна версія походження і значення цього будинку.
Ось що дослідник пише:“З другого боку вулиці височіє неоготична вежа, яка нагадує середньовічний замок. Цікаво, що з боку міста вежа має глуху обшарпану стіну, а усе її “лицарське” оздоблення повернуту в бік гостинця, перетворюючи цю будівлю у своєрідну візитівку Львова. А збудовано цей “замок” на початку ХХ ст. для… фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків “Й. Корнік і син”. За радянських часів у фабричних приміщеннях розташували винзавод тресту “Укрголоввино”, куди привозили цистернами для розливу у пляшки вино з Алжиру чи Молдови. У 1970-х підприємство перепрофілювали на цех переробки овочевої бази № 1. В останні роки підприємство занепало.”
Тепер “замок” у Львові та далеко за його межами відомий як “фабрика повидла”. В першу чергу завдяки мистецькому центру “Дзига”. Щорічно з 2009 року у закинутих корпусах овочевої бази проводяться різноманітні заходи “Тижня актуального мистецтва” – contemporary art фестивалю, що намагається “зібрати на одній території і в один час митців, які творять в просторі актуального мистецтва з різних країн і поколінь, із усіма прогнозованими та несподіваними наслідками”. Також поруйновані стіни будівлі вподобали фешн-фотографи та любителі готики.
Цитадель
До комплексу споруд Львівської Цитаделі піднімаємося звивистою вуличкою з дивною назвою Каліча Гора (офіційна адреса: вул.Драгоманова,42).
Львівська Цитадель — фортифікаційна споруда у Галицькому районі Львова. Цитадель збудована протягом 1852—54 рр., і складається (згідно першочергового плану) з чотирьох круглих башт і V-подібного будинку казарм. Всі круглі башти були гарматними й зводились за спеціальною системою.
Під час Першої Світової війни австрійці вирішили не боронити Львова й здали його без бою російському війську. У 1914-1915 рр. у Цитаделі розміщувався російський гарнізон.
Бої на Цитаделі розгорілися у листопаді 1918р. У вежі №1 розташовувались війська січового стрілецтва, які відбивали атаки польських бойовиків. Сліди обстрілу стіни вежі містять і донині. З тих пір і стоїть вона напівзруйнованою. Біля її мурів періодично проводять історичні реконструкції польської атаки на Цитадель. Нині в вежі №1 міститься фондосховище Наукової бібліотеки ім.В.Стефаника (сама бібліотека міститься під горою в приміщенні колишнього Оссоленіуму), тому доступ пересічному туристу туди закритий.
Під час Другої світової війни (1941-1944 рр.) на території Цитаделі німці розмістили в’язницю для військовополонених (Stalag-328 “Tsutadell”). Одночасно з цим тут базувались й солдати і були військові казарми. Протягом всієї довгої історії Цитаделі цей страшний епізод з часів війни налічує три роки. Після децентралізації табору на більшості території залишились лише військові казарми.
Нещодавно у вежі велися ремонтні роботи з метою влаштувати тут… ресторан. Вже декілька років будівництво призупинене, кажуть, тут загинули будівельники. Може всіма силами противиться це безперечно цікаве місце (влаштувати б музей та меморіал) чисельним спробам людей без пам’яті та совісті перетворити його на розважальний центр…
Драбина в небо
Драбина прикріплена на будівлі культурно-мистецького центру “Дзига”, і, щоб її помітити, потрібно підняти голову. Драбина символізує вихід із архітектурного тупіка, а залізти на неї ще не зважився жоден.
Годинник львівського часу
Годинник львівського часу (який відрізняється від київського на 24 хвилини), розташувався у кнайпі “Дім легенд”.
Місця для поцілунків
Романтичних місць у Львові немало, а для поцілунків є спеціально відведене. Його розташували на площі Катедральній поблизу оригінально облаштованої кав’ярні.
“Паранормальна” вулиця
Вулиця Архівна має безліч інших назв, через які є відомою серед львів’ян на гостей міста. Подейкують, на це впливає Лабораторія паранормальних явищ, яка знаходиться неподалік.
Насправді ж, назв вулиці, про які свідчать таблички на будинку, з кожним роком стає більше і це пов’язано з проведенням фестивалю незалежного кіно “Кінолев”, який проходить з 2006 року у Львові. За традицією, кожного разу з-поміж видатних кінорежисерів обирають патрона фестивалю, і Архівну вулицю називають на честь цього режисера. Станом на зараз вулиця має аж сім назв.
“Щось цікаве”
© kovalenkonadya
В центрі Львова, у дворику за адресою площа Ринок, 13, розмістилась галерея під відкритим небом “Щось цікаве”. Цей арт-об’єкт заснований у вересні 2011 року мистецьким об’єднанням “Простір”, і є єдиною галереєю під відкритим небом у місті. Тут виставляють свої роботи молоді художники, фотографи. Окрім виставок, в “Щось цікаве” проходять майстер-класи та акустичні концерти. Також тут працює магазинчик хенд-мейд виробів. Організатори запевняють, що кожен може знайти для себе щось цікаве в цій галереї.
Будинок на пл. Ринок, 13 побудований на початку ХVІІ ст. місці попередньої ґотичної кам’яниці ХVІ ст. Першим її власником був Ян Алембек (Jan Alеmbek), львівський аптекар та бургомістр, автор першого опису Львова (1618 р.). Тоді будівля називалася “Алембеківська кам’яниця”. Від давніх часів будинок нумерувався як 12а, після 1940 р. отримав новий номер – 13.
Джерело: lviv.vgorode.ua
