Парк «Замків та оборонних споруд давньої України» — парк мініатюр просто неба.
Це перший в Україні парк такого типу. Експозиція парку складається з більше десятка зменшених копій твердинь Галичини, Волині, Закарпаття, Поділля, Буджаку, Наддніпрянщини, Таврії. Всі вони створені з бетону і масштабуються 1:50. Кожний експонат має свій міні-стенд, де вказані роки побудови пам’ятки, теперішнє місце розташування і складові (якщо об’єкт має кілька будівель). Слід також згадати, що деякі зі споруд (наприклад, Високий замок у Львові) не збереглися до сьогодні.
Розташоване це місце у Львові на вулиці Коперника, 15, що на задньому подвір’ї Палацу Потоцьких. Парк відкрито для відвідувачів з 9:00 до 17:00 щоденно. Вхід безкоштовний.
А ось древній Львів!
На пагорбі – Високий замок XIV-XVI ст. у Львові. Він був побудований на Замковій горі Королем Русі Левом Даниловичем. Не раз руйнувався і відбудовувався знову. Замок не зберігся. Високий замок розібрали на будівельні матеріали на початку ХІХ-го століття. Тільки фрагмент стіни нагадує про те, що на Замковій горі колись був Високий замок.
Нижче мініатюрних стін замку – міська Галицька брама Львова ХІІІ-XVII століття. Вони були побудовані як частина Високого муру навколо міста. Це парадні ворота Львова для важливих гостей, яких було прийнято зустрічати з почестями вже при вході.
Острозький замок, побудований в XIV столітті в г Острог (Рівненська область). Був резиденцією і родовим гніздом могутніх Волинських князів Острозьких. Зараз в оригіналі замку розмістився Острозький краєзнавчий музей
Замок тамплієрів ХІІ-ХІІІ століття з смт. Середнє. (Ужгородський р-н, Закарпатська обл. Вважається одним з важливих пам’яток Закарпаття. Він був побудований ченцями ордену тамплієрів в ХІІ столітті і служив митним постом і місцем дислокації військових гарнізону. В епоху Середньовіччя тамплієри торгували сіллю з Солотвино. «Соляний шлях» з копалень в Європу пролягав через Закарпаття. Замок тамплієрів з Середнього був одним з декількох митних постів на великому «соляному» торговому шляху. Зараз від замку ордену тамплієрів залишилися одні руїни.
Нижня Польська брама XV – XVI століття з м Кам’янець-Подільський (Хмельницька область) .Ворота служили сторожовою вежею і в’їздом в Старе місто Кам’янець. Вони були побудовані в каньйоні річки Смотрич. На сьогоднішній день Нижні Польські ворота відновили, але повної історичної відповідності початкового вигляду в оригіналі немає.
Кілійські ворота Акерманської фортеці в Білгород-Дністровському (Одеська обл.) Відносяться до 1440-х років. Це Ценральнi, головні ворота потужної Акерманської фортеці. Вони добре збереглися.
Оборонна церква у Сутківцях (Хмельницька обл.), ХV-ХVІІІ ст.
Покровська церква — унікальний взірець оборонного будівництва Поділля, нині є діючим храмом і музеєм, який відвідують численні українські й зарубіжні туристи. Вона є одним з найдавніших в Україні оборонних храмів і єдиним середньовічним оборонним храмом тетраконхового типу.
Оборонний костел XVII століття в с. Біще – Костел Успіння Пресвятої Богородиці. (Бережанський район, Тернопільська область). Це одночасно і храм, і фортеця з бійницями. Оригінал був зруйнований під час Другої світової війни. На жаль, зараз знаходиться в жалюгідному стані і потребує реконструкції.
Кам’янецька вежа 1287 року через м.Кам’янець (Білорусь) – одне з найдавніших збережених споруд Галицько-Волинської держави. Цікавий факт, помилково білоруські історики назвали Кам’янецька вежу – білої. Вони вважали, що в давнину її стіни білили, хоча насправді це не відповідає дійсності. Біла Вежа по- білоруськи (і по – українськи) – «Біла Вежа». Саме вона дала назву знаменитому білоруському заповіднику «Біловезькій Пущі».
Презентацію перших експонатів Парку було здійснено 8 жовтня 2010 року. Ідею створення парку ще з 1990-х років виношував директор Львівської галереї мистецтв, Герой України Борис Григорович Возницький. До реалізації проекту згодом частково долучився директор Палацу Мистецтв Гнатковський Юрій Олександрович. Роботи над виготовленням макетів було розпочато у серпні 2009 року, і до жовтня 2010 року було встановлено перші вісім, виготовлених колективом під керівництвом та за реконструкціями Качора Ігора Володимировича.
Фотографії Halyna Zav