Іван Сестриватовський у квітні повернувся з російського полону.
У лютому 2022 року мости, що з’єднують тимчасово окупований Крим з материковою Україною так і не були підірвані. Серед них і Чонгарський міст, хоча він і був замінованим. Свідків у цій справі ще не допитали.
Головним свідком є 48-річний старший сержант Іван Сестриватовський. Він ніс службу на межі з Кримом і у ніч проти 24 лютого мав підірвати мости, передає “Українська правда“.
Військовий у квітні повернувся з російського полону. В інтерв’ю журналістам УП Сестриватовський розповів, що Чонгар був замінований ще від 2014 року. Якось адмінмежу з Кримом до повномасштабного вторгнення особливо не готували. Сапери обслуговували заміновані мости та перевіряли вибухівку.
Сестриватовський пригадує, що повномасштабне вторгення з Криму розпочалося мінометним обстрілом. Тоді він з побратимами вже підготував все для підриву мостів. Наказ про підрив мав віддати командир позиції, а йому повинно було наказати вище керівництво.
До підриву мостів на Чонгар все було підготовлено. Іван чекав на команду, але зв’язку вже не було. На позиціях рвалися міни, звук по рації розпізнати було нереально. Рішення про підрив моста старший сержант приймав самостійно. Він не знав, чи отримав командир команду зверху підривати мости на Чонгар.
“Я намагався здійснити підрив, але вибуху не сталося. Я не сапер, але варіанти два: або була висаджена якась диверсійна група, або дроти були пошкоджені мінометами. У мене два таких варіанти. Інших нема”, – пояснив військовий.
Сестриватовський зазначив, що здійснив щонайменше три спроби підриву, перевірив дротин та наявність очевидних помилок, але вибуху все одно не сталося. Після цього військовослужбовець відійшов з підривної позиції на цивільному автомобілі із двома строковиками.
Під час відходу Іван отримав поранення, під мінометним обстрілом автівку знесло з дороги. Він намагався самостійно побудувати маршрут для відходу до позицій свого підрозділу. До них приєдналися ще троє прикордонників, які не встигли відійти. О 16 годині 24 лютого росіяни оточили військовослужбовців та взяли їх у полон.
Військовий розповів, що до того, як потрапив у полон, телефонував командиру, доповідав про розташування та чисельність колон росіян.
“Зі свого боку, я зробив усе можливе”, – каже військовий.
Полонених спочатку доправили до Криму. Там умови утримування були нормальними, але після транспортування до Росії розпочалося справжнє пекло. Військовий згадує, що були регулярні “допити із пристрастіями”, а також тортури.
Щодо подій на Чонгарі слідство із Іваном на зв’язок не виходило. Іван вважає, що підрив мостів зупинив би не на довго рух ворожих колон, але вони готувалися до цієї війни, тому облаштування понтонних переправ зайняло б лічені години.
Військовий зазначив, що люди повинні знати про події на Чонгарі, тому він вирішив розповісти про них публічно.
