У середу, 28 лютого, Львів попрощається з трьома військовослужбовцями. Андрій Тишевський, Михайло Паньків, Віталій Кириленко захищали Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Андрія Тишевського і Михайла Паньківа поховають на Личаківському кладовищі, а Віталія Кириленка – на Голосківському кладовищі.
Біографічні довідки захисників
Віталій Кириленко (18.01.2000-23.02.2024). Народився у Львові у родині військовослужбовця.
Навчався у Середній загальноосвітній школі № 42 міста Львова. Закінчив Військовий коледж Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Цивільна безпека».
Після завершення навчання підписав контракт із Збройними Силами України. Спершу проходив військову службу у складі 704-го окремого полку радіаційного, хімічного, біологічного захисту, а протягом останнього періоду – 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади повітряного командування «Захід» Повітряних сил ЗСУ. У вільний час захоплювався футболом та читанням літератури. За словами рідних, був «надзвичайно добрим та довірливим».
Із початком повномасштабного вторгнення боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на східному напрямку фронту.
У Віталія Кириленка залишилися батьки, брат, дві сестри та кохана дівчина.
Андрій Тишевський (29.01.1980-21.02.2024). Львів’янин.
Навчався у Ліцеї № 81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Ставропігійське вище професійне училище міста Львова» (тоді – Професійно-технічне училище №17). Після завершення навчання проходив військову службу на Львівщині та на Закарпатті.
Із 2007 року проживав у місті Коломия Івано-Франківської області. Займався столярством, у вільний час захоплювався співом, грою на гітарі, рибальством та різьбою.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на південному та східному напрямках.
У Андрія Тишевського залишилися дружина, двоє дітей, старша сестра та племінниці.
Михайло Паньків (27.06.1972-21.02.2024). Львів’янин.
Навчався у Закладі загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець. Здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі № 1 міста Львова (сьогодні – Державний навчальний заклад «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту»).
Проходив військову службу спершу у Чернівецькій області, а згодом – на Дніпропетровщині у лавах військ зв’язку.
Працював у сфері надання послуг з охорони власності, а також у будівельній сфері. У вільний час захоплювався грою на гітарі, раніше також займався боротьбою. За словами рідних, Михайло Паньків був «надзвичайно доброю, чуйною, сміливою та відповідальною людиною».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів до складу 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Після проходження навчань обороняв південні та східні рубежі держави.
У Михайла Паньківа залишилися мама, троє сестер, племінники та похресниця.
