У Православній церкві України розповіли, чому вірянам не варто брати участь у гаданнях та ворожіннях на Святого Андрія.
У церкві вважають різні передбачення долі не тільки беззмістовними, але й шкідливими.
День Святого Андрія відзначають 13 грудня за юліанським календарем (за григоріанським – 30 листопада).
У дохристиянські часи у цей день відзначали свято Калити, суть якого полягала в переведенні підлітків у дорослі вікові класи. На Калиту випікали круглі коржі з діркою у середині, які символізували сонце. Ворожіння та ігри передусім точилися саме навколо цієї обрядової страви.
За часів християнства 13 грудня стали святкувати день пам’яті Андрія Первозванного, одного із дванадцяти апостолів Христових.
Наразі у церкві попереджають, що гадання і ворожіння не тільки протирічить основам християнства, а й викликає психологічні проблеми.
“Що роблять усякого роду ворожіння, передбачення, розкладки карт, гороскопи та інша подібна “магія”? Замість Бога вони “малюють” майбутнє. Так, саме малюють, адже неодноразово науковцями доведені наслідки подібних ворожінь: самонавіювання, програмування, психологічна залежність і вразливість”, – кажуть в ПЦУ.
На думку церковників, люди прагнуть зазирнути в майбутнє, щоб позбутися тривожності і непевності. Утім, ворожіння можуть позбавити неприємних емоцій лише на певний час. Справжню причину тривоги воно не усуне.
“Ба більше, людина стає вразливою і беззахисною перед багатьма новими життєвими випробуваннями”, – кажуть у ПЦУ.
Якщо людина отримає “передбачення” чогось негативного, існує небезпека зневіри, паралічу волі, бо людина вважатиме: як би вона не чинила, все одно станеться так, як їй “напророчили”.
Ще один небезпечний аспект ворожінь – людина знімає з себе частину відповідальності за те, що з нею відбувається, і перекладає її на інших людей або на зовнішні явища.
У церкві кажуть, що згідно з християнським вченням, жодної “визначеної наперед долі” у людини немає.
“Майбутнє людини залежить від її власних вчинків та від дії Божого Промислу. Саме вільний вибір людини у кожному конкретному випадку визначає те, що з нею відбуватиметься далі, формує її майбутнє”, – говорять у ПЦУ.
В ПЦУ істиною причиною гадань і ворожінь вважають маловірство.
“Адже тоді людина покладає свою надію і вірить не у волю Божу, а довіряє волі якоїсь конкретної людини (ворожці, провидиці тощо). Або ж надає містичного, надприродного значення певним побутовим предметам. А що це, як не ідолопоклонство?
Людина, котра ворожить, в уяві ставить себе вище від Бога, а та, хто просить ворожити, не довіряє Богові”, – пояснюють у церкві.
