У мережі згадали загиблих 13 Героїнь-захисниць України

За ці шість років війни за незалежність України проти на Донбасі загинули тринадцять жінок, які служили в лавах Збройних сил України.

Про 13 обірваних війною життів – тих, хто дивляться на своїх рідних із небес – пише “Армія.inform“.

“Вони стали до лав захисників та патріотів України і боронили рідну землю, як могли. Згадаймо їх поіменно”, – зазначили у повідомленні.

Бакланова Алєся Олександрівна (“Мала”), старша солдатка. Жінка-стрілець 92-ї окремої механізованої бригади
< Бакланова Алєся Олександрівна[/caption]

Вона народилася 11 січня 1999 року в с. Караван Солодкий, Марківський район, Луганська область. А загинула 10 жовтня 2018 року поблизу Авдіївки (Ясинуватський район, Донецька область) під час несення служби в районі шахти “Бутівка”. У неї залишилися батьки і брат.

Місце поховання: с. Караван Солодкий, Марківський район, Луганська область.

Водночас указом президента України №26/2019 від 31 січня 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” героїню посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.

Вітовська Анастасія Олександрівна (“Стелла”), солдатка. Була кухаркою 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” (53-тя окрема механізована бригада)

Народилася 31 березня 1998 року в Кентау (Південно-Казахстанська область, Казахстан). Трагічно загинула в ніч на 27 вересня 2019-го на ротному опорному пункті поблизу Залізного на Донеччині від множинних осколкових поранень. У неї залишилися батько, мачуха і син.

Місце поховання: м. Попасна, Луганська область.

Вовк Алла Юліанівна (“Фортуна”), старша солдатка, санітарна інструкторка 44-ї окремої артилерійської бригади.

Народилася 16 лютого 1968 року в с. Пільний Олексинець (Городоцький район, Хмельницька область). Загинула 18 листопада 2015-го на автошляху Сєвєродонецьк – Новоайдар поблизу с. Гречишкине (Новоайдарський район, Луганська область). Без мами й бабусі залишилася донька і онук.

Місце поховання: с. Жилинці, Ярмолинецький район, Хмельницька область.

Указом президента України №9/2016 від 16 січня 2016 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня.

Галицька Сабіна Станіславівна (“Сонечко”), молодша сержантка, старша медична сестра 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Народилася 20 вересня 1994 року в с. Бастова Рудня (Ємільчинський район, Житомирська область). Загинула 20 лютого 2018-го під час виконання бойового завдання (заміна особового складу на СП) під час переміщення БРДМ у районі с. Катеринівка (Попаснянський район, Луганська область) у результаті прямого влучення ПТКР у бронемашину. У неї залишилися батьки та брат.

Місце поховання: с. Бастова Рудня (Ємільчинський район, Житомирська область).

Указом президента України №59/2018 від 7 березня 2018 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Горбачова Анастасія Валентинівна (“Ліса”), Добровольчий Український Корпус

Народилася 16 березня 1983 року в Чернівцях. Загинула 6 серпня 2015-го від вогнепального поранення у м. Маріуполь (Донецька область).

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Куліш Олена Борисівна, волонтерка

Народилася 23 березня 1968 року в Луганську. Загинула 10 серпня 2014-го у с. Переможне (Лутугинський район, Луганська область), разом зі своїм чоловіком Володимиром Альохіним у той час, як надавала волонтерську допомогу українським військовим. Без батьків залишилася донька.

Місце поховання: м. Луганськ.

Указом №16 від 7 травня 2016 р. нагороджена відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).

Морозова Надія Олександрівна, старша солдатка. Начальниця електростанції, 10-й окремий мотопіхотний батальйон (59-та окрема мотопіхотна бригада).

Народилася 27 жовтня 1993 року в смт Красні Окни (Одеська область). Трагічно загинула 26 червня 2017-го в районі с. Павлопіль (Волноваський район, Донецька область). У неї залишилися батьки та син.

Місце поховання: смт Окни (Одеська область).

Никоненко Ярослава Сергіївна (“Гера”), старша солдатка. Снайперка 101-ї окремої бригади охорони ГШ ЗСУ

Народилася 25 серпня 1983 року в Миргороді (Полтавська область). Загинула 15 жовтня 2019-го поблизу Мар’їнки (Донецька область) у снайперському протистоянні на позиціях ЗСУ. Залишилися мати, сестра та донька. Крім цього, батько захисниці Сергій Никоненко з батальйону “Айдар” теж загинув.

Місце поховання: м. Миргород (Полтавська область).

Указом президента України №804/2019 від 5 листопада 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Носкова Катерина Володимирівна (“Кет”), старша солдатка. Старша телефоністка 17-го окремого мотопіхотного батальйону (57-ма окрема мотопіхотна бригада)

Народилася 23 квітня 1989 року в м. Знам’янка (Кіровоградська область). Загинула 16 серпня 2015-го під час мінометного обстрілу поблизу Горлівки (Донецька область). Залишилися чоловік, син, батьки та старша сестра.

Місце поховання: м. Знам’янка (Кіровоградська область).

Указом президента України №663/2015 від 25 листопада 2015 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). Указом №23 від 9 червня 2017 р. нагороджена відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).

Сургучова Аліна Ігорівна, старша солдатка. Відповідальна виконавиця групи спеціального документального забезпечення 53-ї окремої механізованої бригади

Народилася 27 грудня 1995 року в с. Комар (Великоновосілківський район, Донецька область). Загинула 13 квітня 2017-го під час несення служби в районі Бахмута на Донеччині. У неї залишилися мама.

Місце поховання: с. Комар (Великоновосілківський район, Донецька область).

Хоружа Наталія Олександрівна, молодша сержантка. Санітарна інструкторка 54-ї окремої механізованої бригади

Народилася 9 червня 1972 року у Першотравенську (Дніпропетровська область). Загинула 2 лютого 2017-го внаслідок прямого влучення ПТКР у медичний автомобіль у районі смт Луганське (Бахмутський район, Донецька область (Світлодарська дуга). Залишилися батьки, сестра, чоловік та донька.

Місце поховання: смт Просяна (Покровський район, Дніпропетровська область).

Указом президента України №28/2017 від 8 лютого 2017 року “За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Шевченко Ірина Вікторівна, сержантка. Санітарна інструкторка медичного пункту 503-го батальйону морської піхоти, 36-та окрема бригада морської піхоти.

Народилася 1 листопада 1970 року в с. Дар’ївка (Білозерський район, Херсонська область). Загинула 1 липня 2019-го під час виїзду на евакуацію пораненого поблизу с. Водяне (Волноваський район, Донецька область): її санітарний автомобіль Hummer HMMWV був обстріляний із протитанкового ракетного комплексу. В результаті прямого влучення ракети водій Сергій Майборода загинув на місці, а Ірина була смертельно поранена – жінка зазнала вибухової травми й опіків. Її терміново доправили до 61-го військового госпіталю в Маріуполі, однак там її серце зупинилося. У неї залишилася сестра.

Місце поховання: м. Херсон, Алея Слави, кладовища Геологів.

Указом президента України №578/2016 від 29 грудня 2016 року “За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку”, нагороджена орденом “За мужність” III ступеня.

Указом президента України №625/2019 від 23 серпня 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” уже посмертно нагороджена орденом “За мужність” II ступеня.

Червона Яна Михайлівна (“Відьма”), старша солдатка. Навідниця-кулеметниця 46-го окремого батальйону спеціального призначення “Донбас-Україна” (54-та окрема механізована бригада)

Народилася 16 квітня 1979 року в Харкові. Загинула 2 квітня 2019 року на позиціях ЗСУ в районі села Новозванівка на Луганщині від прямого влучення міни в бліндаж під час обстрілу взводного опорного пункту з 82-мм та 120-мм мінометів. У неї залишилися мати, брат, чоловік і двоє діточок – син і донька.

Місце поховання: м. Харків, 18 (Безлюдівське) кладовище, Алея Слави.

Указом президента України №109/2019 від 6 квітня 2019 року “За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові” посмертно нагороджена орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Крім цього, указом № 31 від 4 грудня 2019 року нагороджена відзнакою “Народний Герой України” – теж посмертно.