У Львівській музичній академії зберігають колекцію етнозаписів та свідчень людей з Донецької та Луганської областей. Там її планують оцифрувати та створити сайт.
Детальніше про унікальну колекцію дізнавалося Суспільне.
Раніше етнозаписи зберігалися в Донецькому національному університеті на кафедрі української мови та літератури. Її впродовж 1991 — 2008 років під час практики зібрали студенти під керівництвом фольклориста Степана Мишанича. 95% записів — україномовні.
“Збереглися унікальні записи людей, які були корінними мешканцями Донеччини. Це більше пітори тисячі касет, кожна з яких займає обсягом півтори години”, — розповідає завідувач лабораторії етнології Львівської музичної академії Юрій Рибак.
За словами Юрія Рибака, педагога Степана Мишанича звільнили з його кафедри. Однак він зумів перевезти всю колекцію на Закарпаття, чим і врятував записи. Після його смерті касети передали до лабораторії музичної етнології Львівської музичної академії.
“Всі розмовляють українською, пісні українські. Можливо, деколи і траплялися якісь романси чи частушки. Тоді ніхто людям не казав, що співати. Вони співали те, чим жили в тому регіоні. І це є дуже важливо, аби довести ідентичність Донбасу, яка вона є насправді. Вона в культурі, в пісенній частині – українська”, — розповідає Юрій Рибак.
Як зазначає Юрій Рибак, ця колекція існує в одному екземплярі, кожен запис — теж. Подібної колекції ніде більше в світі не існує, адже там представлені всі райони Донецької та Луганської області.
“Серце обливається кров’ю, коли піднімаєш папку. Коли дивишся на Маріуполь, Волноваху, Бахмут, Єнакієве, Харцизьк, Іловайськ. Я можу безкінечно перераховувати всі ті села, які сьогодні звучать у хроніці військовій та ті, які зараз — в окупації. А вони ж є представлені у фольклорному матеріалі”, — ділиться Юрій Рибак.
Як розповідає етномузикологиня Анна Черноус, є багато шляхів використання цієї колекції. Зокрема, це додаткове джерело для етнологів, істориків та політологів. У подальшому планують зробити можливим прослуховування усіх треків онлайн.
“Маємо завдяки цій колекції заявити про українськість Донеччини, українськість цієї землі, адже в нас є беззаперечні докази. Тут є маса касет, рукописів і підтверджень від людей про те, що вони є народжені на цій землі і що вони є україномовними, що вони є носіями української культури”, — каже Анна Черноус.
