2019-ий у Львові буде приурочений до 100-річчя з дня смерті архітектора Івана Левинського. Про це під час брифінгу 7 лютого повідомили його ініціатори – Львівська обласна організація спілки архітекторів України та арт-центр Павла Гудімова «Я Галерея», передає кореспондент Tvoemisto.tv.
Також до події доєдналися ще 18 інституцій міста, зокрема департамент містобудування ЛМР, державний архів Львівської області, Інститут архітектури НУ ЛП, Академія мистецтв тощо.
«Усі їздять до Львова, але бачать його не зі сторони архітектурного ансамблю. Львів бачать розважальним і туристичним, але люди не розуміють, що величезна доля цього туристичного потенціалу сформована такими підприємцями, як Іван Левинський», – каже Павло Гудімов.
У межах Року Івана Левинського у Львові планують провести тематичні виставки, лекційні бесіди, маршрути, дитячі і міжнародні проекти. Кульмінацією проекту має стати міжнародна конференція у Відні.
«Іван Левинський для свого часу був надзвичайно сучасним. Ми маємо розширити знання про нього з середовища глибоких інтелектуалів до кола орієнтованих на культуру людей. Чи можемо ми сьогодні актуалізувати постать архітектора? Говорити про нього як про девелопера, урбаніста, мецената? Ми також маємо показати Івана Левинського Києву, Харкову, Дніпру і Одесі», – наголошує Павло Гудімов.
Відразу після брифінгу відбулася перша дискусія «Місто і будівничий. Сучасний погляд», під час якої партнери Року Івана Левинського мали спільно сформувати план дії в межах проекту.
Довідка:
Іван Левинський, одна з найцікавіших постатей в історії архітектури і містобудування Львова початку ХХ століття, народився 6 липня 1851 p. у галицькому містечку Долина поблизу Станіслава (сьогодні Івано-Франківськ). У 1875 p. закінчив Львівську Політехніку з відзнакою і незабаром відкрив своє власне архітектурне бюро, фірму будівничих матеріалів і керамічну студію. Від 1903 p. професор, викладав архітектуру на Львівській Політехніці.
Левинський був членом декількох товариств галицьких русинів – “Просвіти,” “Сільського господаря”, студентського товариства “Основа”, патроном освітянського робітничого товариства “Поступ”, членом ради Національного музею.
Депортований росіянами у 1914 p. до Києва разом з численними представниками польської інтеліґенції, Левинський заснував аґрономічно-технічне товариство “Праця” і з будував у Києві католицьку церкву в “гуцульському стилі”. По поверненню до Львова у 1918 p. невдовзі занедужав і помер наступного року.
Події листопада 1918 року, проголошення ЗУНР сповнюють І.Левинського новими ідеями і планами, але поразку українців в боях за Львів він переживає дуже болісно.
Не дивлячись на те, що І.Левинський відзначався рівними відносинами із своїми польськими колегами, у травні 1919 року заявив протест проти поневолення Польщею Західної України і відмовився присягнути на вірність польській державі. Його фірма стає об’єктом бойкоту, а сам професор перебуває в опалі.
Наприкінці травня 1919 року І.Левинського звільняють з посади професора кафедри. Все це його підриває здоров’я. Помер професор 4 липня 1919 р. від інфаркту, похований на Личаківському цвинтарі у Львові, поле №73.
Серед найвідоміших робіт автора – будинок акціонерного товариства «Дністер» на вулиці Руській, 20 (сучасна перша міська поліклініка), житловий будинок на вулиці Бандери, 6, адмін. корпус НЛТУУ на вул. Чупринки, 103, а його фірма була однією з будівельних компаній зі зведення нової будівлі головного залізничного вокзалу Львова у 1902 році.
Земляні, мулярські, каменярські роботи та бетонування під час будівництва львівського оперного театру доручено саме фірмі Івана Левинського.
Сучасна будівля готелю “Жорж”. Австрійські креслення були дещо видозмінені львівськими архітекторами Іваном Левинським та Юліаном Цибульським і 1899 року затверджені магістратом.
Він також проектував і будував лікарні і санаторії у Городенці, Коломиї, Тернополі, Ворохті, Заліщиках і Золочеві.