У львівських лікарнях бракує коштів на забезпечення медикаментами пацієнтів із коронавірусом.
У медзакладах кажуть: державне фінансування покриває лише 20% від потреб. А один день лікування коштує пацієнтам щонайменше 2 тисячі гривень.
Як пояснюють недофінансування у Міністерстві охорони здоров’я? У проблемі розбиралася кореспондентка “5 каналу” Марта Шикула.
На COVID-19 Юрій Фомін захворів на початку липня. Десять днів чоловік лікувався вдома. Коли йому стало гірше, а комп’ютерна томографія показала тяжку пневмонію, його терміново госпіталізували до Центру легеневого здоров’я.
“Потрапляєш з COVID-19, це не є проста річ, це страшна хвороба. Ти дихаєш через раз і не знаєш, чи дихнеш ще раз. І ти постійно усвідомлюєш те, що якщо ти не будеш мати грошей, ти поповниш статистику смертей від COVID-19” – розповідає Юрій Фомін, мешканець Львова, який перехворів на COVID-19.
Йому приписали сильні та дороговартісні антибіотики та додаткові препарати. Усі ліки чоловік купував власним коштом. За два тижні, розповідає, витратив близько 30 тисяч гривень.
“Всі, хто зі мною лежав, всі купували ліки за свій кошт. Люди приходять туди, як я, думали, є хоч щось. А окрім систем і шприців, з’ясувалося, нічого”, – говорить Юрій Фомін.
У Центрі легеневого здоров’я, де лікувався Юрій, кажуть: ситуація насправді критична. З липня фінансування, яке лікарня отримує на боротьбу з коронавірусом, покриває лише 20% потреб пацієнтів.
“Вартість одного медикаментозного дня становить від 2 до 2,5 тисяч грн. У реанімації вартість лікування пацієнта становить 5-6 тисяч грн. Від суми 6 млн грн, на яких у нас підписана угода, ми отримали 3 млн 200. Три пішло на зарплати. За нашими розрахунками, нам потрібно на місяць у межах 10 мільйонів тільки на медикаменти”, – розповідає Любомир Рак, директор Львівського Центру легеневого здоров’я.
Залишку грошей вистачає лише на шприци, вату та спирт. Решту необхідного пацієнти змушені купувати власним коштом. І така ситуація, розповідає лікар, чи не в усіх медзакладах, де лікують коронавірус. Про брак коштів у Національній службі здоров’я знають. Проте кажуть: виплачують медзакладам усі кошти, передбачені законом.
“Якщо в якоїсь лікарні є такі проблеми – це є розгляд в індивідуальному порядку з аналізом кількості пацієнтів, тривалості перебування, тяжкості пацієнтів. Стежити за маршрутами пацієнтів і розуміти, якщо всі пацієнти йдуть в якусь одну лікарню, то можливо, не треба розгортати лікарні, куди не йде пацієнт”, – каже Мар’яна Возниця, директорка західного міжрегіонального департаменту Нацслужби здоров’я.
У Національній службі здоров’я радять керівникам лікарень, які приймають велику кількість пацієнтів, розгортати додаткові профільні бригади та отримувати за це гроші.
