В історико-культурному заповіднику «Стільське городище» на Стрийщині археологи завершили другий сезон розкопок в селі Ілів біля печери культового призначення. Під час цьогорічних досліджень вдалося виявити поселення трипільців, а також з’ясувати, що у княжі часи дитинець мав оборонне призначення, де місцеве населення ховалося від нападу ворогів. Такі висновки спростовують радянську версію про те, що у цій місцевості люди були відсталими і ще довго сповідували язичництво. Про підсумки роботи ZAXID.NET розповів керівник археологічних досліджень, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. Крип’якевича Андрій Гавінський.
Цього року науковці досліджували п’ять розкопів загальною площею 220 м2 біля печери Рожаниця у селі Ілів. Це городище є багатошаровою пам’яткою, на якій ще раніше виявили об’єкти доби енеоліту (IV тис. років до н.е.), ранньозалізного часу (поч. І тис. років до н.е.) та княжої доби (Х-ХІІІ ст.).
Керівник досліджень розповів, що найбільшим науковим відкриттям цьогорічного сезону в Ілові є знахідка поселення трипільської культури. Торік там вперше знайшли кераміку пізнього етапу трипільської культури (кінець IV тис. до н. е). Цього року, крім кераміки, виявили багато сокир з опоки (стверділа глина), а також господарську яму того часу, що підтвердило, що вони тут жили.
Як наголошує науковець, це друге поселення трипільської культури у межах Львівщини. Схоже у 1980-х роках виявили на горі Жупан у Винниках. Ці знахідки змінюють погляди на розвиток пізнього енеоліту у верхів’ях Дністра на теренах заходу України.
«Дотепер було відомо, що представники трипільської культури не заходили на Львівщину. Єдине поселення пізнього трипілля ми мали у Винниках. Тоді науковці припускали, що вони могли мігрувати, десь переховуватися. Але виявляється, що ці теорії тепер вимагають перегляду. Відкриття в Ілові абсолютно змінює трактування культурних процесів, що відбувалися на теренах заходу України в пізньому енеоліті, і щонайменше на 300 років назад ми можемо посунути хронологію», – пояснив ZAXID.NET Андрій Гавінський.
Науковець наголошує, що кераміка пізнього етапу трипільців специфічна, вона відрізняється від класичних зразків трипільської культури, дещо деградує на фінальному етапі. Тому багато дослідників плутали її з добою бронзи чи ранньозалізним часом. «А виявляється, що це просто революція в енеоліті, бо ці пізні трипільці просунулися сюди і або витіснили західноєвропейські культури з цієї території, або їх вже тут не було. Що робили тут трипільці – це новий пласт для досліджень», – каже дослідник.
Крім трипільців, в Ілові під час цьогорічних розкопок виявили близько 20 стаціонарних археологічних об’єктів, які датуються ХІІІ століттям. Це господарські ями, наземна стовпова конструкція та заглиблені житла із печами-кам’янками.
«Ми підозрювали, що функціональне призначення городища є оборона, захист місцевого населення від певної загрози. За два польові сезони нам максимально вдалося дослідити дитинець цієї пам’ятки. Він мав чітку систему забудови, яка була спланована по периметру, а центральна частина залишалася вільною. У культурному шарі, господарських ямах, закинутих хатах знайдено чимало характерного для того часу битого посуду, побутові речі та окремі предмети зброї – вістря стріл, наконечники списів», – розповів Андрій Гавінський.
Середньовічне городище ще до кінця не досліджене, за словами науковців, треба детальніше обстежити оборонні конструкції (вали, рови), житлові споруди, а також кам’яну вимостку, яка може бути фундаментом кам’яної вежі.
«Кам’яна вимостка висотою до метра, шириною 4 м розташована впритул до першого найбільшого внутрішнього валу. Раніше її вважали п’єдесталом для ідола. Але це дивно, бо зазвичай капища розміщували по центру, а воно врізається у вал. Ми припускаємо, що це була кам’яна основа дерев’яної вежі», – каже археолог.
Як зазначає обласний департамент архітектури, за підсумками розкопок провели польовий семінар «Ілівське городище у контексті давніх поселенських структур заходу України за доби середньовіччя», на якому науковці висловили думку про ймовірну хибність радянської історичної концепції: «Вони стверджували, що західні терени України були периферією, провінцією, де ще до ХІІІ ст. місцеве населення сповідувало багатобожжя й поклонялося ідолам. Вважалось, що пам’ятка в Ілові – це городище-святилище. Проте, за словами вчених, такі міркування виглядали щонайменше дивно, адже неподалік був Галич, де вже існували муровані храми, було розвинене християнство».
Торік науковці припускали, що знайдена споруда була громадським місцем біля язичницького капища. Але цьогоріч переконалися, що це класична забудова дитинця: господарські, житлові об’єкти, речі оборонного, захисного призначення. А стовпова конструкція виявилася звичайним накриттям над господарськими ямами, заглибленими пивничками. Вчені дослідили 2/3 дитинця і не знайшли жодних речей язичників. Але водночас не виявили і атрибутів християнства – ані натільних хрестиків, енколпіонів, які носили в той період. Хоча тут науковим відкриттям могли завадити чорні копачі. Археолог каже, що навіть під час їхніх досліджень, зловмисники підстерігали і шукали знахідки поміж роботою вчених.
Зараз городище в Ілові є одним із найбільш вивчених схожих пам’яток у регіоні верхнього Дністра. Останні 20-30 років такі городища ніхто не досліджував на великих площах. Вперше за час незалежності України археологічні розкопки в Ілові провели торік, а попередні – ще 1987 року.
