Курсант-третьокурсник Харківського університету повітряних сил, якому вдалося вижити в авіакатaстрофі літака Ан-26, 20-річний В’ячеслав Золочевський перебуває у стабільному стані, загрози його життю немає.
Мати В’ячеслава не могла повірити, що її сину вдалося врятуватися, поки не побачила його. Лікарі твердять, що її син народився у сорочці. Про це повідомляє BBC Україна.
Усього в катастрофі під Чугуєвом зaгинули 26 людей: 7 членів екіпажу та 19 курсантів.
Ірина Золочевська поспішає до шпиталю. Вчора саме сюди доправили її сина. У якому він стані, та які саме в нього травми, жінка ще не знає. Вчора їй вдалося лише кілька митей поспілкуватися із ним.
“Мене пустили, я бачила дитину одну хвилинку, він був при тямі, голову підняв, подивився, мене забрали”, – каже Ірина.
Зі своїм В’ячеславом востаннє перед польотом вона говорила лише о 16:00 – він телефонував щасливий, бо буде літати.
“Він чекав кожну годину. Кожен політ, для нього це був важливий крок”, – каже мати. До цього моменту він вже встиг налітати п’ять годин: “Я сказала, сину, я пишаюся тобою, я дуже рада”.
А вже ввечері Ірина затамувавши подих чекала на повідомлення у новинах. Та дізнавшись про двох врятованих, не вірила допоки не побачила, що то її син.
“Він був весь у крові, був забинтований, видно було лише очі”, – пригадує Ірина.
Її син народився у сорочці, казали Ірині. Нині лікар – начальник військово клінічного центру північного регіону Едуард Хорошун підтверджує – в хлопця немає ані опіків, ані переламів.
“Учора до нас доставили курсанта ХНУПСу, з множинними забоями і струсом головного мозку. Стан його розцінювався як середнього ступеня важкості. Тому його помістили до реанімаційного відділення. Зараз на ранок з покращенням його перевели до соматичного відділення”, – розповів лікар.
Медики сподіваються виписати курсанта наступного тижня, загроз його життю немає.
Ірина Злочевська каже, що син самостійно вирішуватиме, чи продовжувати навчання після катастрофи. Адже це була його дитяча мрія.
“З дитячого садка у кожного питали, ким ти хочеш стати. У нього було лише одне – хочу стати льотчиком”, – згадує пані Ірина.
