Спеціалісти Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова успішно виконали пересадку печінки 30-річній жінці з невиліковним захворюванням жовчних проток і, таким чином, врятували їй життя. Донором став 16-річний юнак, який трагічно загинув у ДТП.
Марія Бейко з міста Бучач Тернопільської області дізналася про те, що хвора, перед виходом з декрету.
«Це було неочікувано та раптово. Перед поверненням на роботу я здала аналізи, показники були погані. Лікарі не могли виявити, що зі мною. Але коли вже пожовкли склери (очні білки), зрозуміли, що проблема з печінкою», – розповідає жінка.
Діагноз Марії – первинний біліарний холангіт. Це аутоімунне запальне захворювання жовчних проток, при якому в організмі людини виробляються антитіла, які буквально «з’їдають» жовчні шляхи та призводять до незворотного ураження печінки.
Такий збій в організмі не лікується, і врятувати Марію могла лише трансплантація донорського органу. До слова, серед показів до пересадки печінки первинний біліарний холангіт займає 3-тє місце – після токсико-аліментарного цирозу та гепатитів.
У лист очікування на донорський орган Марія стала в переддень повномасштабного вторгнення. І чекала понад три роки. Донора було дуже важко підібрати, позаяк пацієнтка має найбільш рідкісну групу крові – АВ (IV). Весь цей час жінка, фактично, жила в лікарнях на постійній медикаментозній підтримці.
Шанс на друге життя для Марії з’явився 7 червня. В цей день у ДТП трагічно загинув 16-річний юнак. Батьки хлопчика ухвалили найважче рішення в їхньому житті та пожертвували органи сина задля порятунку інших: двох дітей з нирковою недостатністю та жінки із хворою печінкою.
Відтак, у ніч з 7 на 8 червня львівські медики пересадили Марії новий здоровий орган.
«Я взагалі не боялась, бо я знала, що я в надійних руках. Попри те, що лікарі молоді, вони всі професіонали своєї справи. Їм просто треба довіритися і все буде гаразд», – з вдячністю каже пацієнтка.
Операція минула успішно. Донорський орган запрацював одразу. Для Марії трансплантація – це шанс на повноцінне життя без постійних обстежень та лікарняних палат. Тепер нарешті вона може бути вдома поруч з найріднішими – 7-річною донечкою та коханим чоловіком.
