Пропонуємо подивитися кілька старих світлин скверу і порівняти, як одне з найулюбленіший місць прогулянок львів’ян виглядало в минулому, а також, який вигляд один із найстаріших скверів має зараз.
Насадження на першому міському бульварі, що розмістився на розрівняних валах з’явилися 1821 р. за ініціативи Вільгельма Райценгайма. Після бурі у 1850-их рр. що повалила тут найстаріші дерева, озеленення відновлювали за проектом міського садівника Карла Бауера.
Плантації Губернаторських валів виросли на місці східної частини оборонних мурів ‒ найбільш укріпленої, найпотужнішої ланки в системі давніх фортифікацій Львова. Наприкінці ХVІІІ ст. матеріали укріплень використали, як і на Гетьманських валах, для заповнення фортечних ровів і розрівнювання території, але до сьогодні тут збереглися Порохова вежа, міський та королівський арсенали.
Палац губернатора
Цю територію почали впорядковувати у 1816 p. у зв’язку з приїздом до Львова цісаря Франца І. Свою назву Губернаторські вали отримали, коли до нового будинку державної адміністрації, спорудженого поруч, вселився губернатор Франц фон Гауер. У 1894 р. повз резиденцію повинна була проходити трамвайна колія, однак, задля спокою намісника,трамвай огинав бульвар та їхав вулицею Підвальною.
За даними передвоєнних публікацій, плантації (озеленення) Губернаторських валів, насаджені на розрівняних валах, створили у 1821 р. з ініціативи губернаторського радника Вільгельма Райценгайма. У Львові його згадували як великого ентузіаста садівництва, фанатично відданого справі озеленення міста. Локальний топонім «Райценгаймівка» (Reitzenheimówka), яким львів’яни колись охрестили терен Губернаторських валів, походив від його імені. На літографії Карла Ауера (Karl Auer), датованій 1830-ми роками, бачимо ідилічний, типовий для бідермаєру вид тогочасних Губернаторських валів.
Після великої бурі, яка у 1850-ті роки повалила найстаріші дерева, зелені насадження «східних валів» відновлювали за проектом директора міських садів Карла Бауера. Основна вісь прокладеної тут алеї проходила вздовж валів, насипаних вище рівня вулиці Підвалля (вул. Підвальна). Звідси відкривалися чудові панорами середмістя.
В останній третині ХІХ ст., із спорудженням нового будинку канцелярій намісництва і прокладанням трамвайних ліній, Губернаторські вали набули більш модернізованого вигляду.
Цю затишну алею на початку ХХ століття залюбки відвідували «ветерани бюр» – урядники-пенсіонери, які мали на Губернаторських валах щоденне місце зустрічей і відпочинку, на лавках поруч зі своїм колишнім місцем служби, канцеляріями намісництва. На відміну від Гетьманських валів, які набули функцій рухливої магістралі, на взірець Рінґштрасе – Губернаторські вали тривалий час зберігали затишок, який вони мали у першій половині ХІХ ст.
На сучасній мапі Львова алеї колишніх Губернаторських валів виглядають зеленою смугою між вулицями Підвальною і Винниченка, що йдуть паралельно одна до одної. Цей озеленений тракт тягнеться з півдня на північ, з підйомом у бік Замкової гори.
Озеленення Губернаторських валів насаджувалися на розрівняних валах, у зоні колишніх потужних фортифікацій, яка включала так званий «Королівський белюар». Рельєф цієї озелененої території до сьогодні зберіг сліди своєї фортечної історії.
На терені алей знаходиться Порохова вежа, поруч — міський арсенал. Посеред зелені стоїть старий шкільний будинок — колишня німецька гімназія (сучасна середня школа № 8). Будинок зведено у 1809 році, а після реорганізаційних робіт за участю архітектора Христофора Рессіга з 1850 року у цьому приміщенні міститься заснована у 1818 р. друга вища міська гімназія з німецькою мовою викладання при Домініканському монастирі Львова.
Факт зафіксовано у Книзі рекордів України – цей будинок – одна з найстаріших шкільних будівель в нашій країні, де досі ведеться навчання.
У 1940-х під сквером було викопане бомбосховище, а після Другої світової війни на алеях північної частини бульвару (від Порохової вежі до вулиці М. Кривоноса) була виставлена трофейна німецька військова техніка. Тому за цією частиною скверу ще до сьогодні зберігається локальна неофіційна назва «Трофейка».
Вид зі скверу на Вежу Корнякта
Один з варіантів знімок, виконаних фотографом Адамом Ленкевичем для видавництва «Книжниця-Атлас», яке було реалізовано в 1938-1939 р. Вежі Львова сфотографовані з Губернаторських валів – професійна та ефектна фотографія.
У 2002 році у парку встановлено бронзовий пам’ятник видатному діячеві українського національно-визвольного руху, голові Львівської обласної ради першого скликання В’ячеславу Чорноволу (автори: скульптор Іван Самотос та архітектор Василь Каменщик).
А у 2008 році у парку встановлено найбільший державний прапор у Львівській області.
Губернаторські вали — зелень теперішніх вулиць Підвальної та Винниченка, разом з алеями Гетьманських валів (просп. Свободи) формують перше, внутрішнє кільце паркових зон Львова. Друге кільце утворюють Парк ім. Івана Франка, парки «Високий Замок», «Знесіння», Личаківський, «Погулянка», «Залізна Вода» та Стрийський.
Після парку ім. І. Франка, озеленені території вулиць Підвальної – Винниченка вважаються другою за віком садово-парковою зоною міста.
Джерело: Твоє місто
Інформація та фото www.lvivcenter.org, wikimedia.org, photo-lviv.in.ua