Львів’янка передала в музей автентичні 100-літні вишиванки прабабусі

Колишня випускниця філологічного факультету ЛНУ імені Івана Франка львів’янка Галина Богданівна Божик передала у фонди Шевченківського гаю автентичні вишиванки, обруси та рушники своєї прабабусі, які упродовж довгого часу дбайливо зберігала родина. Про це інформує Гал-інфо.

100 років тому її прабабуся вишивала їх власноруч, а полотно ткав прадідусь. Галина Божик подарувала спадок, щоб зберегти його в історії.

Авторство належить прабабці з Кам’янка-Бузького району, села Банюнина, звідки і вся родина.

“Можна було б продати до приватних колекцій, але вишиванки цінніші за гроші”, – пояснює Галина Божик.

Ці сорочки носила мама дівчини, вдягали і вони з сестрою. Та попри свій вік нитки та вишиття збереглося, як нове.

“Тут їх побачать наші діти, онуки, а нам прабабуся залишила свій талант”, – каже Галина Божик.

Її прабабуся, Тимчишин Параскевія Іванівна (1905 року народження) була знаною кравчинею: шила верхній одяг для мешканців усіх навколишніх сіл, а ще до неї приїжджали навіть зі Львова.

За розповіддю Галини Божик, полотно ткав її прадід – Пришляк Теодор Іванович (1900 року народження).

Зараз у родині вишиває і бабуся, і мама, і доньки.

“Це цінність, адже вони довірили нам частинку свого родинного генетичного коду”, – , додає зберігач фондів Руслан Сірий. І зараз у музеї планують присвятити прабабусі Божик цілу виставку.

Щільне домоткане полотно, характерний крій – усе свідчить на користь справді давнього експоната.

“А ці сорочки «на льоні» вишивала моя прабабуся – Пришляк Анастасія Сеньківна (1903 року народження)”.

Серед розмаїтого вишиття погляд зупиняється на подушці, вишитій чорними нитками. Відразу й не скажеш, що майстриня виконала вишивку хрестиком.

Музейники розповідають, що часто й самі львів’яни не знають Львівщини. Йдеться про те, що серед місцевого населення сьогодні популярні узори буковинські, гуцульські, покутські тощо. А ось такі сорочки, рушники та обруси, які принесла Галина Божик для фондів Музею, є яскравим свідченням того, наскільки наш край багатий на унікальну вишивку, за якою можна пізнавати історію та культуру наших предків. Тож серед теперішніх завдань Музею є знайомство львів’ян власне зі Львівщиною, яка за багатством та естетикою не поступається іншим регіонам.

Співпраця Музею та родини Галини Божик на цьому не завершиться, адже жінка пообіцяла принести ще одну старовинну чоловічу сорочку з чорного полотна. Також Галина розповіла, що у їх родинному гнізді дотепер збереглися сувої лляної тканини, давні предмети побуту. Ймовірно, й вони знайдуть достойне місце у запасниках Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.<