Львівський академічний театр імені Леся Курбаса скликав засоби масової інформації, щоб розповісти про свою найбільшу проблему
Про це інформує Еспресо.Захід
30 жовтня у Львівському академічному молодіжному театрі імені Леся Курбаса відбулася зустріч зі ЗМІ у зв’язку із ситуацією, яка виникла навколо приміщень будинку за адресою вул. Леся Курбаса. 3. Йдеться про 3-й і 4-й поверхи будівлі, в якій театр працює вже майже 40 років і на які – через брак площ (колектив не має ні окремих гримерок, ні кімнат для збереження костюмів та реквізиту, ні репетиційних залів) – обґрунтовано претендує вже не один рік. Раніше на цих поверхах діяла обласна установа – Навчально-методичний центр культури і мистецтв Львівщини. А зараз ці поверхи планують передати в оренду Львівській медичній академії імені Андрея Крупинського для занять студентів.
В опублікованому напередодні відкритому листі до очільників Львова та області, відповідних чиновників та всієї львівської громади театр наголосив, що такий хід подій став для колективу свідченням категоричного заперечення всієї його діяльності, оскільки поєднання двох інституцій настільки різних напрямків створюватиме очевидні перешкоди для нормального співіснування одних та інших.
Як наголосив на зустрічі з медіа директор і художній керівник театру Олег Цьона, ще коли над глядацьким залом містився Навчально-методичний центр культури і мистецтв Львівщини, то була велика проблема з акустикою: адже під час вистави у залі був чутний кожен звук, який долітав згори. І це суттєво заважало нормальній праці. А коли йтиметься про навчальний заклад, то функціонування театру опиняється під загрозою, бо такі дві установи поєднати в одне практично неможливо.
Наголосив Олег Цьона і на тому, що актори не мають репетиційних залів, не мають окремих чоловічо-жіночих гримерок, і навіть один робочий стіл подекуди ділять двоє-троє осіб. Велика проблема – наявність костюмерної та приміщень для збереження реквізиту. За їхньої відсутності костюми зберігають у підвалі, де вони набирають сирості та неприємних запахів, через що доводиться їх постійно просушувати та провітрювати. Театр просить владу зважити на ці проблеми колективу, який є одним з найяскравіших представників сучасного українського театру, вже багато років.
“Театр ім. Л. Курбаса зараз перебуває у дуже важливому процесі, – сказав актор Андрій Водічев, що водночас викладає акторську майстерність на акторському курсі Львівського національного університету ім. Івана Франка – Періоді зміни поколінь. Театр уклав з ЛНУ ім. Івана Франка договір про дуальну освіту. І зараз при театрі є свої студенти, майбутні актори. Це ще 17 людей до тих, що є, які потребують справжнього театрального простору, а його просто катастрофічно бракує”.
За словами Наталії Половинки – актриси, засновниці та художньої керівниці львівського муніципального театрального художньо-дослідницького та освітнього центру “Слово і голос”, яка 20 років пропрацювала у театрі ім. Леся Курбаса, цей театральний колектив – поодинокий, який береже класичне інтелектуальне мистецтво.
“Якщо роззирнутися довкола, то виглядає, що переживаємо справжній театральний бум, – сказала Наталія Половинка. – Але насправді часто-густо ці вистави дуже поверхневі, мають вигляд стендапів на відміну від того, що пропагує і як працює театр ім. Леся Курбаса”.
“Насправді коли триває війна, то найбільш вразливою є культура, – сказав ще один “курбасівець”, а нині директор та художній керівник Театру естрадних мініатюр “І люди, і ляльки” Олексій Кравчук. – Адже коли знищена мова, культура, то легко захоплювати території. Тому в культуру треба вкладати стільки зусиль, як ми їх вкладаємо у підтримку ЗСУ. Театр ім. Л. Курбаса у 80-х роках ХХ ст. започаткував унікальну технологію і став антитезою до репертуарного театру. Він став прикладом живого театру, таким є і сьогодні. І це дуже-дуже важливо, бо театр у нинішніх умовах – це ще й зона реабілітації. Це неймовірно важлива складова культури на завтрашній день. Культури, без якої не виживемо”.
Його тезу активно підтримала й в.о директора – художнього керівника Першого театру Ірина Артим’як, чий театральний майданчик теж став реабілітаційним центром для скалічених війною.
“Коли мене у 2021 році запросили в приміщення Львівської облдержадміністрації з нагоди присвоєння мені звання “народної артистки України”, – сказала актриса театру ім. Л. Курбаса Тетяна Каспрук, – то чиновники говорили не тільки про потребу ремонту нашого будинку, а й про те, що думають над тим, як вирішити наші проблеми з площею театру, зокрема про надання нам в оренду 3-го й 4-го поверхів будинку. Тепер побачимо, чи вміють наші можновладці відповідати за свої слова”.
Р.S. На 31 жовтня заплановане засідання комісії з питань комунального майна Львівської обласної ради, де розглядатиметься звернення та відкритий лист театру ім. Л. Курбаса, і куди, крім “курбасівців”, запрошені представники міської ради, академії та депутатських корпусів, щоб таки вирішити цю проблему.
