Згідно з даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) (англ. Food and Agriculture Organization, FAO) починаючи з 1990-го року 129 гектарів лісу, площею майже як Південна Африка, безповоротно вирубали з поверхні Землі. Щороку знищуються лісові масиви завбільшки як Панама.
Враховуючи, що 15% парникового ефекту випливає із цієї проблеми, як і безчисленні види тварин і рослин, котрі стають безхатьками, ці цифри – спустошливі для загального здоров’я планети, і цьому варто покласти край.
Тоді як нам діяти перед лицем такої кривавої природної різанини? Якщо замислитися, що може зробити одна людина, світло блякне і ми чуємось непотрібними і безпорадними. Невже кожен наш крок, кожна окрема дія може хоч дещо змінити?
Бразильський фотограф Себастьян Сальгадо разом зі своєю дружиною Лелією Делуїз Ванік Сальгадо вирішили поділитися тим, що може зробити маленька групка людей, відданих та залюблених у свою справу, для порятунку лісів від загибелі та розпочати процес повторного
насадження дерев.
Адже матінка Природа завжди повертає своє, у неї завжди беруться сили на відновлення. Сальгадо – впізнавана особа, нещодавно він виграв найбільшу премію у фотожурналізмі, опублікував більше, ніж півдюжини книг.
Ще в 1990-тих, морально і фізично виснажений після жахливого винищення природи в Руанді, чоловік повернувся до рідної Бразилії, вкритої тоді ще джунглями. На його превелике здивування його рідна місцевість була спустошеною, дикої природи там майже не залишилось. Саме дружина Леліа повірила і переконала його, що регіон можна повернути до первісної краси.
У 2015 році Сальгадо поділився із the Guardian: “Земля хворіла – і я з нею: пустка панувала на ній”. “Деревами було покрито лише 0,5% поверхні. Тоді дружині в голову сяйнула неймовірна ідея відродити цей ліс. Ми почали це робити, і коли повернулися комахи, птахи, рибки, дерева виросли – і я теж відродився. Це був дуже важливий момент мого життя”.
Подружжя заснувало Інститут землі (з іспанської Instituto terra) – невеличку організацію, яка з часу свого існування посадила 4 мільйони саджанців та врятувала ліси від загибелі. “Можливо, вихід був”, – сказав фотограф.
“Дерево – єдине творіння на планеті, яке здатне перетворити вуглекислий газ на кисень. Ліси треба знову насадити, однак для цього важливо зберегти насінини в одному регіоні – в іншому випадку змії та терміти не повернуться. Якщо ви садите не відповідні дерева – тварини сюди не прийдуть, ліс залишиться порожнім”.
Отож, переконавшись, що всі рослини відповідали типу ґрунту та довколишній місцевості, за наступних 20 років місцина забуяла. Дика природа зайняла свої ареали, смертоносна тиша змінилася на спів пташок і сюрчання комах.
В загальному в лісі оселилося 172 види пташок, а також 33 ссавців, 293 рослин, 15 рептилій та 15 земноводних – ціла екосистема постала з небуття.
Проект надихнув мільйони людей, став конкретним прикладом активного екологічного втручання та продемонстрував, що навколишнє середовище може швидко відновитися, якщо обрати правильний спектр діяльності.
“Нам варто прислухатися до слів селян, простого люду”, – пояснив Сальгадо. “Земля і природа нерозривно пов’язані, якщо ми не будемо з ними на одному духовному рівні, ми приречені”.
Джерело: kenguru.plus
