32-річний Андрій Филяк пішов воювати торік у квітні, був командиром танкового взводу 25-ї бригади. Під час виконання бойового завдання на Донеччині отримав поранення, несумісне з життям, йдеться в ТСН.
На подвір’я родини Филяк йдуть натовпи людей, щоб вшанувати односельця-захисника. Дружина розповідає, що в день його загибелі відчула щось лихе, а телефон чоловіка не відповідав. “Я це відчула вночі, страшний біль у грудях, я вже відчувала, що його немає. Зателефонувала до побратимів, сказали, що він загинув”, – розповідає дружина Галина.
Андрію було 32 роки, працював будівельником. Торік у квітні отримав повістку і пішов воювати. Офіцер був командиром танкового взводу. Понад рік захищав Україну в запеклих боях. Загинув 16 травня в селі Новосадове на Донеччині. “Дрон їх засік, якраз вони вийшли з танка, і по них прилетіло, хлопці поранені, а в мого чоловіка дуже важке поранення, несумісне з життям”, – додає жінка.
Без батька залишилося двоє дітей – семирічний син і донька, якій виповнилося всього чотири. Він мріяв, що його діти житимуть у мирній країні, а про любов до родини говорив у кожній розмові і в останній – напередодні загибелі. “Коли мені повідомили вже офіційно, що він загинув, перші слова, що мені сказали – тримайтеся, він вас дуже сильно любив. Всі про це знали. Він усім розказував, як мене любить, і постійно телефонував”, – каже Галина.
У селі Андрія дуже поважали, сусіди кажуть, він був безвідмовний і допомагав завжди. Коли торік для його взводу потрібна була машина – гроші збирало все село. “Андрій людина-душа, ми жили на одній вулиці, то в селі проти нього ніхто поганого слова не сказав. Людина-душа, поможе, підкаже”, – розповідає сусід Андрій.
