Цього року Міністерство культури запропонувало нові правила презентації нових фільмів Держкіно, згідно з якими тепер під час конкурсу будуть враховувати попередні успіхи режисера та продюсера. Частина кінематографістів виступила проти подібних ініціатив. Інші групи їх лобіювали.
В Україні поки що більшість кінострічок стають фінансово неуспішними, і касові збори разом з державним фінансуванням не можуть покрити бюджет фільму.
Тому портал “Детектор Медіа” склав список із 20 сучасних українських фільмів за останні п’ять років, які отримали найбільші касові збори. Тут і глянемо наскільки вони вийшли успішними по фінансових показниках.
Для початку цікавий факт: з 2014 до 2019 року організація профінансувала 224 стрічки на суму 1,6 млрд гривень. У прокаті вони разом принесли 265,5 млн. Лише трошки більше 16% від витрат.
Усі зазначені дані актуальні на 19 жовтня 2020 року. Найуспішніші українські фільми, які отримували фінансування від Держкіно у 2014–2019 роках.
Назва фільму | Касові збори в Україні
(млн грн.) |
Бюджет фільму
(млн грн.) |
Державне фінансування (млн грн) | |
1 | «Я, ти, він, вона» | 71,056 | 35,960 | 17,620 |
2 | «Скажене весілля» | 54,919 | 10,800 | 1,175 |
3 | «Скажене весілля 2» | 41,235 | 15, 000 | 7,000 |
4 | «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» | 36,407 | 95,222 | 19,044 |
5 | «Захар Беркут» | 35,507 | 113,200 | 29,837 |
6 | «Секс і нічого особистого» | 25,200 | 25,827 | 12,827 |
7 | «Кіборги. Герої не вмирають» | 23,218 | 47,947 | 23,973 |
8 | «Сторожова застава» | 19,084 | 39,207 | 17,992 |
9 | «Поводир» | 14,255 | 16,761 | 16,663* |
10 | «Незламна» | 14,021 | 38,334 | 12,715 |
11 | «Микита Кожум’яка» | 11,304 | 97,313 | 4,000 |
12 | «Мої думки тихі» | 10,049 | 9,379 | 8,678 |
13 | «Пекельна хоругва, або Різдво козацьке» | 9,643 | 31,792 | 31,792 |
14 | «Ціна правди»** | 9,614 | 236,440 | 25,767 |
15 | «Пригоди S Миколая» | 8,863 | 37,691 | 22,614 |
16 | «Наші котики» | 8,738 | 42,061 | 0,980 |
17 | «Фокстер і Макс» | 8,424 | 51,414 | 37,905 |
18 | «Крути 1918» | 7,253 | 51,941 | 25,941 |
19 | «Заборонений» | 6,975 | 38,100 | 19,050 |
20 | «Черкаси» | 5,816 | 39,774 | 17,312 |
* Стрічку профінансували у 2013 році.
** Фільм також отримав кошти на польському пітчингу.
Із цього списку можна зробити кілька очевидних висновків. Тільки три перших фільми із цього списку вийшли «в плюс»: зібрали в кінотеатрах більше грошей, ніж витратили на виробництво. Це мінімально необхідна умова, адже половину вартості квитків забирають кінотеатри. 80% найуспішніших українських фільмів, проспонсорованих Держкіно, примудрилися зібрати навіть менше, ніж коштували. 45% стрічок зібрали менше, ніж взяли в держави.
Найуспішніші українські фільми, проспонсоровані Держкіно, — це маргінальні комедії. Якщо забрати критерій державної підтримки і подивитися на просто найуспішніші українські фільми, то в топдесятці буде сім комедій. Крім комедій, в Україні якісь гроші можуть заробити військові драми й дитячі твори. Успіх перших пояснюється, зокрема (але не виключно), патріотизмом. Других — необхідністю купувати квитки «для всієї сім’ї». А так фінальний сценарій «Кіборгів» не до кінця подобається навіть сценаристці «Кіборгів».
Про «Кіборгів». Ця стрічка Ахтема Сеітаблаєва свого часу поставила гривневий рекорд зборів часів Незалежності. А потім його ж «Захар Беркут» зібрав утричі менше власного бюджету. Це щодо історії про конкурси, де хочуть враховувати попередні успіхи режисера та продюсера.
Хоча деякі з учасників топу доволі успішні, вони все одно губляться на фоні закордонних прем’єр. «Я, ти, він, вона» — найкасовіший український фільм узагалі, але був лише 14-м в українському боксофісі 2019 року.
Якщо говорити про зв’язок між прибутками та якістю стрічок, то на простому прикладі: лише 30% наведених фільмів отримали принаймні одну відзнаку Української кіноакадемії. «Кіборги» та «Мої думки тихі» виграли нагороду як «Найкращі фільми». Лише одного з учасників топу — «Поводиря» — Україна відправляла на «Оскар». Тому ми лишили його в рейтингу, хоча фільм отримав фінансування ще в 2013 році. При цьому, що цікаво, історія з номінацією «Поводиря» була, мабуть, найскандальнішою в скандальній історії участі України в «Оскарі».
Продовжувати топ найуспішніших українських фільмів, проспонсорованих Держкіно, далі двадцятого місця немає сенсу. Адже зі зборами у 5 мільйонів гривень можна говорити про непоганий ютуб-канал, але не кіновиробництво.
Що робити? Українське кіновиробництво потрібно підтримувати. Але робити це розумно.
По-перше, в жодному разі не виділяти кошти лише прибутковим стрічкам. Інакше чиста математика призведе до кіновсесвіту «Скаженого весілля» чи кросоверу персонажів DZIDZIO.
По-друге, щоб українське кіно ставало кращим, можливо, є сенс виділяти гроші не тільки продюсерам та режисерам. А, наприклад, віддати частину коштів на підготовку акторів. Бо фільмів стає більше, а Станіслава Баклана — ні. Та й театр у кіно радше відлякує глядачів. Також держава може почати програму розвитку української індустрії практичних та комп’ютерних ефектів. Не знаю, як вам, а мені досі сниться той ведмідь із «Захара Беркута». Україна ніколи не почне достойно знімати дорогі та справді прибуткові жанри (екшени, фентезі, фантастику, історичні драми, супергероїку), якщо в нас не буде домашніх студій спецефектів. Адже типовий зроблений у Голлівуді блокбастер коштує утричі більше, ніж Держкіно виділило фільмам за останні п’ять років.
По-третє, є сенс дослідити проблему з боку глядачів. В українській глибинці просто немає кінотеатрів. Або кінотеатри є, але вони в такому стані, що поступаються домашньому перегляду. Це правда для Білої Церкви — найбільшого за населенням міста Київської області. Можливо, український ринок занадто потерпає від піратства. Можливо, українське кіно страждає від презумпції вини з боку глядачів, бо час від часу в кінотеатрах виходять фільми «Кварталу». Принаймні гроші в українців точно є, адже останні «Месники» якось зібрали 150 мільйонів гривень. З іншого боку, за даними Богдана Батруха, засновника кінодистрибуторської компанії B&H Film Distribution, станом на 2018 рік кінотеатральні зали були заповнені в середньому на 17–24%. Це проблема, і її треба вирішити.
Автор: Ярослав Зубченко для Детектор Медіа.