Як часто ви помічаєте африканських студентів? Можливо, що не часто, але їх тисячі! Лише з однієї Демократичної республіки Конго у Львові понад сотню тут вчиться. Вони ініціативні і люблять мати активне дозвілля. Зокрема, грати у футбол і поважають Шевченка, того що Андрій, розповідає автор матеріалу на порталі “Діло“.
З одним із них я познайомився завдяки футбольному турніру «Кубок Брюхович». Раббі Нані вже п’ять років навчається у Львівській політехніці. Цього року він разом з іншими студентами з Африки представляли об’єднану збірну континенту. Вони змогли досягти того, що не вдавалося їм у попередні роки – перемогти у першому матчі і у підсумку дійти до фіналу!
«Попередні роки – це був капєц, – емоційно розповів мені Раббі. – Ми ніяк не могли здобути перемоги у першому матчі. Але цього року вирішили, що будемо боротися і тренуватися, будемо більш організованими. Нам вдалося дійти до фіналу! Були дуже раді».
Так, Раббі досить впевнено говорить українською. Розповів, що коли приїхав у Львів, то геть нічого не розумів. Однак після трьох місяців підготовчих курсів, зміг заговорити і почав потроху розуміти нашу мову. У Лубумбаші (друге за величиною місто Демократичної республіки Конго), звідки він родом, говорять французькою та англійською (дві офіційні мови). На початках було дуже важко, але викладачі ставилися до нього з розумінням, і українська виявилася не такою складною. Цікаво, що Раббі хотів перевестися вчитися до Києва, але вивчивши українську, зрозумів, що у Києві буде ще складніше, бо там «багато російської», тому зашився у Львові.
Раббі каже, що у першу чергу, коли їдеш в іншу країну, треба вчити мову і тоді проблем ніяких не буде.
Його любов до України почалася з футболу. Коли він думав над тим, чи їхати до нас вчитися, то знав лише про Андрія Шевченка, бо стежив за ним, коли той грав у футбол. Можна сказати, що Шевченко надихнув його вибрати Україну. Спершу рідні Раббі були не в захваті від його ідеї їхати сюди, бо тоді у всіх новинах було про Майдан, початок війни, та все ж хлопець наполіг на своєму і не жалкує. Він досить добре вчився і вже пише магістерську, щоб стати будівельником.
Раббі розповів, що планує повернутися додому після завершення навчання, тут не залишиться.
«Мені дуже подобається Львів, і у Києві добре. Гарні дівчата, дешевше життя і громадський транспорт добрий. Тут тихо і гарно, але вдома можна більше заробити, зарплати у нас більші», – каже Нані.
А от їжа йому наша за ці роки так і не сподобалася. Коли йде до когось в гості, то їсть все, але вдома – лише страви з Конго.
Хлопець також згадує про те, що стикався з расизмом або нерозумінням, зокрема, коли у перші тижні свого навчання частина його одногрупників сміялися з нього або не хотіли сидіти разом з ним за однією партою.
«В цілому ставлення до чорношкірих є нормальним. Коли їду у маршрутці чи купую продукти. Але бували і прикрі випадки. Одного разу гуляв ввечері з дівчиною на вул. Сахарова. Якийсь хлопець зупинив мене і попросив допомоги. Коли я обернувся, то він вдарив мене. Там було ще шість хлопців у масках. Довелося втікати від них… Такі ситуації траплялися з моїми друзями теж», – говорить Раббі.
Улюбленою командою хлопця є «Реал Мадрид», але коли грають наші ФК «Карпати», то завжди вболіває за зелено-білих, як істинний львів’янин.
