Їдемо в найдавніше місто на Львівщині, столицю князівства

Місто Белз на Львівщині у давнину було столицею удільного князівства – Белзького князівства династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Белз, а також столицею воєводства за часів Речі Посполитої. Цікаво також, що місто згадується в “Повісті минулих літ” – одному з найважливіших літописів Київської Русі. Проте сьогодні місто досі залишається маловідомим серед туристів.

Сьогодні це всього лиш маленьке містечко з населенням трохи більше 2000 людей, а колись це була столиця цілого воєводства з однойменною назвою. Та й не кожне місто похизується тисячолітньою історією!

Перша письмова згадка про Белз міститься в «Повісті времених літ» та датується 1030 роком. Розповідається, що саме тоді місто було відвойоване Ярославом Мудрим від поляків. Однак, якщо в 1030 році Ярослав вже відвойовував місто, то заснувати його повинні були набагато раніше. Ці теорії підтверджують і нещодавні дослідження в ході яких знайдено залишки оборонних мурів кін. 10 – поч. 11 століття.

Наступна згадка про Белз аж під 1188 роком. На той час це місто вже було княжою резиденцією молодшого волинського князя.

Зміни в історії Белзу розпочинаються після 1349 року. Спочатку його захоплює польський король Казимир III. Однак, уже за рік місто потрапляє в розпорядження литовських князів. Ще кілька років після того поляки намагались відвоювати собі Белз разом з іншими Волинськими містами – однак безрезультатно. Хоча, до кінця 14 ст. він все таки став частиною Польського королівства.

Белз був столицею воєводства у 1462 році, коли було утворено Белзьке воєводство Корони Польської (так тоді звалася Польська держава). В статусі центру воєводства Белз проіснував аж до 1795 року, коли внаслідок Третього поділу Польщі Річ Посполита не припинила свого існування, а Белз тепер уже належав до монархії Габсбургів.

Подальша доля Белзу схожа до долі інших міст Львівщини. Спочатку довгий період австрійського панування, потім міжвоєнний польський період. Однак, гітлeрівська окyпація почалась для Белза уже в 1939 році, адже саме лівим берегом річки Солокії проходив кордон між гітлерівським Райхом та СРСР.

Після вигнання гітлeрівців у 1944 році Белз, як це не дивно, був повернутий до складу Польщі. І тільки в 1951 році після так званого «коректування» кордону Белз було включено до УРСР. Близько десяти років після цього це місто було районним центром Забузького району Львівщини, котрий був ліквідований в 1962 році, а Белз увійшов до Сокальського району, в складі котрого він перебуває і до сьогодні.

За таку тривалу історію в Белзі очевидно, що повинно бути чимало пам’яток архітектури. Все таки і князівське місто, і столиця воєводства. Кілька архітектурних пам’яток у Белзі і справді є. Що правда, більшість з них сакральні.

До найстаріших споруд можна віднести, в першу чергу, каплицю Снопковських збудовану в 1606 році. Первинно ця споруда була каплицею-усипальницею. Однак вже з 18 століття тут розміщувався міський архів. Ще пізніше будівля використовувалась взагалі для господарських потреб, зокрема для зберігання зерна. Цікаво, що за цією каплицею закріпилася ще одна назва – Аріянська вежа, хоча до аріан вона не мала ніякого відношення.

Не менш давньою є церква святого Миколая, що історично більш знана як костел Непорочного зачаття Найсвятішої Діви Марії при монастирі сестер-домініканок. Ця пам’ятка доби бароко зведена у 1653 році. Ця сакральна споруда кілька раз змінювала свою конфесійність. Спочатку з приходом австрійської влади, котра практично усі домініканські споруди віддавала греко-католикам. У 1944 році, коли Белз знов опинився у складі Польщі храм знов обладнали під костел, однак після повернення Белзу у склад УРСР храм і зовсім закрили.

Також 17 ст. датоване ще одне володіння домініканців – костел Миколая та монастир домініканців. Щоправда, більша його частина після Другої світової була в руїнах. Частину споруд відновили і в них розташувалась міська адміністрація.

На жаль, частина унікальних архітектурних пам’яток не змогли встояти під час вiйни. Тут, перш за все, варто згадати Велику синагогу, котра була повністю знищена.

2001-го року тут створено історико-культурний заповідник “Княжий Белз”. Він об’єднує старовинну забудову міста, серед якої чимало сакральних споруд: костел святого Миколая, дерев’яна церква святої Праскеви з дзвіницею.

А також Аріянська вежа 1606-го року, синагога та старовинні католицький і єврейський цвинтарі. Крім цього, до заповідника входить урочище “Замочок”, де розташовувався княжий двір.

«Замочок  – це територія літописного міста Белза ХІ – ХІІІ ст. Перша писемна згадка датується 1030 рік, тоді Ярослав Мудрий взяв Белз, і відтоді місто веде своє літочислення.

А окрасою міста служить ратуша на площі Ринок, у якій розташовується музей історії міста.

Ще декілька стареньких вілл та будиночків придають місту колориту,утримуючи в  ньому атмосферу минулого…