Один із наймальовничіших куточків, який варто відвідати у Львівських Карпатах – гора Пікуй. Це випробування на витривалість і силу. Хоча насправді підйом в міру складний і його зможуть осилити й новачки, котрі не мають особливої фізичної підготовки.
Гора Пікуй, висота якої 1408 м над рівнем моря, це найвища точка Львівщини. Розташована на межі Львівської та Закарпатської областей. З вершини відкривається неперевершена краса природи.
Верхня межа лісу тут проходить на висоті 1200—1250 м над рівнем моря. Вершина оздоблена мальовничими скелями та стрімкими урвищами.
Біля вершини ви побачите загадкові урвища та грізні скелі. А вже на вершечку гори, кам’янистому та вузькому, вас чекає розмаїття пейзажів. З Пікуя можна побачити одразу декілька відомих карпатських вершин. Зокрема, гори Гостра (1405 метрів) та Стій (1677 метрів). Також зможете помилуватися краєвидом на одну з найбільших карпатських полонин – Руну, яка простягається на 15 кілометрів у довжину.
На вершині гори розташований кам’яний чотириметровий, чотирикутний стовп-обеліск, споруджений на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Його поставили 1935 року мешканці села Гусного, яке до війни разом з усім Закарпаттям входило до складу Чехословаччини.
Гора Пікуй, найвища вершина Львівської області. Фото: https://www.gorgany.com/
Для підйому є кілька варіантів маршруту з різних селищ Карпат, кожен з них незабутньо красивий і різноманітний.
Вид з вершини гори Пікуй, фото Іван Кміть
Як піднятись на Пікуй?
Дорога проходить через квітучі поля, лісовими посадками з грибами і ягодами, схили вкриті буковим і ялицевим лісом. На вершині зустрінете скелі.
Стрімкий обрив на горі Пікуй / фото Yury Shulhevich
Це можна зробити по-різному. Можна зі Львова дістатися до станції “Сянка” і почати пішу подорож звідти. Можна доїхати до сіл Гусне, Кривка чи Біласовиця. Досвідчені мандрівники радять рушати до вершини з села Либохора — звідки вас можуть підвезти до перевалу “Руська Путь”. Це торговий шлях, що існував ще за дві тисячі років до Христа і з’єднував давню Угорщину з Руссю. Відстань до перевалу нескладно подолати й самостійно, на своїх двох, вона невелика. Проте хочемо попередити: шлях стрімкий. А від перевалу до вершини веде добре втоптана століттями стежка — вам треба чимчикувати лише 8 км.
З селища Жденієво також можна прогулятись пішки на вершину гори — для місцевих жителів вона має трохи містичне значення. Легенду, яку тубільці пов’язують з горою Пікуй, ви можете прочитати тут. Хоча прогулянка вимагає в середньому 5 годин, шлях з села буде не надто легким. Ви маєте подолати 12 км з різницею висот, яка складає 982 м. Тобто стежки будуть вести вас круто вгору — це шлях для мандрівників з міцними ногами й легенями. Зі Жденієво треба вийти на асфальтовану дорогу, яка веде на полонини. По дорозі ви можете роздивитись ще одну вершину: Високий Камінь, завітати до ботанічного заказника Бузок.
За орієнтир, який підкаже, що ви йдете правильною дорогою у світле майбутнє, вам може правити потік Кочилівський. Опинившись на вершині, ви побачите найбільшу карпатську полонину: Полонину Руну. Вершечок гори кам’янистий і вузький, на нього встановлено кам’яного тура.
Полонина Руна
Сходження на вершину можна почати і від села Біласовиця. Це вдвічі цікаво, оскільки Біласовиця — стародавнє бойківське село зі своїми традиціями. Тут роблять унікальну солодку бринзу, яку називають “їдким сиром”. Повторити рецепт у будь-якому іншому місці неможливо — секрет в молоці, яке дає місцева порода корів. У тварин дуже великі роги, з яких бойки здавна вирізбляють келихи. Варто купити у селян “їдкого сиру”, але їсти його “чистим” неможливо. Краще на привалі приготувати картоплі з бринзою — це буде дійсно смачно. Цей маршрут має 4 км, що займе вам близько 3 годин підйому.
З Біласовиці добре видно гору Пікуй, тому загубити шлях складно, а от піднявшись на вершечок, ви побачите з іншого боку Жденієво — можна не вертатись до Біласовиці, а спуститись до цього села, щоб там заночувати чи сісти на транспорт. Стежки тут ведуть вгору ще крутіше, ніж з Біласовиці ‒ це шлях для людей з міцними ногами та легенями. Тому туристи більше полюбляють спускатися цим маршрутом, а не підніматися. Але є в цього шляху одна цікавинка – водоспад Воєводин, який знаходиться на південному схилі полонини Руна за 13 кілометрів від Жденієва.
