Борис Херсонський, один із найвідоміших російськомовних поетів України і автор 15 поетичних книг російською мовою, у віці 64 років почав писати українською, але через відсутність україномовного середовища на початку страждала фонетика. Однак подолати цю проблему йому допомогли деякі практики.
Далі пряма мова:
“Рішення почати писати українською не було легким. Я ясно усвідомлював, що в порівнянні з текстами російською мовою якість моїх віршів постраждає. Крім того, розумів і те, що російськомовні друзі звинуватять мене в тому, що я дію за політичними мотивами (що й сталося).
Головна проблема, як і раніше той факт, що спілкування навколо було і залишається російськомовним — це Одеса. А дивитися ТБ елементарно не вистачає часу. Тому часто плутаю наголоси в українських словах. Щось схоже було у мене (тільки ще гірше!) з англійською. Я читав професійні книги англійською у вісімдесятих, не маючи зеленого поняття про вимову. У дев’яності перенавчався, але й донині покалічений досвід дає про себе знати.
Заглядати кожен раз у словник наголосів спочатку було лінь. Останнім часом все ж це роблю. Вірші складалися українською згідно з моїми уявленнями, які були в якомусь сенсі неповноцінні.
Мені було 64 роки. Не час для інтенсивного вивчення мови. Але за спиною все ж була школа і рік життя в Івано-Франківську. І регулярне читання книг українською. Це було прекрасно для словникового запасу, але ось для фонетики не давало нічого.
Допомогло те, що я досить багато перекладав з української на російську, особливо — віршовані переклади були на допомогу.
Почав з самоперекладів. Але незабаром українська мова почала звучати всередині мене. Читання українською стало куди більш інтенсивним. Я заново відкривав для себе світ української поезії. І почуття лінгвістичного дискомфорту штовхало мене в спину”.
Автор: письменник, поет і перекладач Борис Херсонський.
