Ірвін Ялом — професор Стенфордського університету, один з родоначальників екзистенційної психотерапії (напрямки сучасної глибинної психології) і один з найвідоміших в сучасному світі психологів.
А ще Ялом — прекрасний письменник, автор близько десятка розумних і захоплюючих книг; він прочиняє читачеві двері до “кухні” психолога, який практикує.
Портал UA Modna підготував кілька цікавих витягів з книг та інтерв’ю Ірвіна Ялома. Звичайно, вони про любов і самотність, життя і смерть, сенс нашого існування в цілому.
«Я знайшов ключ до розгадки життя: по-перше, бажати необхідне, по-друге, любити бажане».
«У наш час ніхто не вмирає від гірких істин: занадто великий вибір протиотрут».
«Кращі істини — криваві істини, вирвані з м’ясом з власного життєвого досвіду».
«Я мрію про кохання, в якому двоє людей розділяють пристрасть до спільного пошуку вищої істини. Може, це не варто називати любов’ю. Може, це називається дружбою».
«Самотність ніяк не залежить від наявності або відсутності людей навколо».
«Надія — це найбільше зло! Вона продовжує муки».
«Шлюб священний. Але… краще зруйнувати шлюб, ніж дозволити йому зруйнувати себе!»
«Відчай — це та ціна, яку людина повинна заплатити за самопізнання. Загляньте в саму глибину життя — і ви побачите там відчай».
«Не плодіть дітей, поки не станете справжніми творцями і не будете плодити творців. Неправильно народжувати дітей під впливом потреби, неправильно використовувати дітей для того, щоб заповнити свою самотність, неправильно надавати сенс свого життя, виробляючи на світ чергову копію себе…»
«Коли я зустрічаю когось, хто мені подобається, то починаю думати про те, як важко буде з ним розлучатися».
«Ніколи не можна віднімати нічого в людини, якщо вам нема чого запропонувати їй натомість».
«Щоб вирости високим і гордим, дереву потрібні бурі».
«Чим більше людина має всередині себе, тим менше він чекає від інших».
«Любов часто плутають з пристрасним потягом або одержимістю. Але це різні почуття, і їх треба відрізняти один від одного. Я писав про це в книзі «Ліки від кохання». Такий одержимий закоханий бачить перед собою не реальну людину, а того, хто задовольнить його потреби. Наприклад, врятує його від страху смерті або стане засобом для боротьби із самотністю. Такого роду потяг може бути дуже сильним, але не може тривати довго. Він хоче тільки брати і не вміє віддавати, він замкнений на собі і живиться самим собою —тому приречений на саморуйнування. Тоді як любов — це особливе ставлення між людьми, в ній немає примусу, але багато тепла і бажання обдаровувати іншого, дбати про нього».
«Ми дуже добре засвоїли один урок: життя не можна відкласти, його потрібно проживати зараз, не чекати вихідних, відпустки, часу, коли діти закінчать коледж або коли вийдеш на пенсію. Скільки разів я чув сумні вигуки: «Як шкода, що мені довелося дочекатися, коли рак заволодіє моїм тілом, щоб навчитися жити»».
«Людина повинна носити в собі хаос і шаленство, щоб породити зірку, яка танцює».
«Є два види самотності: побутова, коли нікому слова сказати, і екзистенційна, її ще називають ізоляцією. У цьому, другому, сенсі людина приречена бути самотньою. Якими б ми не були близькими з чоловіком або дружиною, вмирати все одно доведеться поодинці. Інший раз, намагаючись врятуватися від ізоляції, ми кидаємося в відносини, намагаючись злитися з партнером намертво, втрачаючи самосвідомість, щоб тільки не відчувати свою окремішність, ізольованість. Але це не допомагає. Увімкнутися в іншу людину можна, тільки зустрівшись з власним самотністю».
«Усіх нас хвилюють одні й ті ж речі — ми смертні, ми втрачаємо близьких, ми не знаходимо в житті сенсу».
Переклад здійснено порталом UA Modna із сайту .
Сторінка автора на Фейсбуці — тут.
