Зібралися кілька жаб і розговорилися:
– Як шкода, що ми живемо в такому маленькому болоті. От би дістатися до сусіднього болота, там значно краще! – Проквакала одна жаба.
– А я чула, що в горах є чудове місце! Там чистий великий ставок, свіже повітря, і немає цих хуліганів-хлопчаків, – мрійливо проквакала друга жаба.
– А вам-то що з цього? – Огризнулася велика жаба. – Все одно вам туди ніколи не добратися!
– Чому не дістатися? Ми жаби можемо все! Правда, друзі? – Сказала жаба-мрійник і додала, – давайте доведемо цій шкідливій жабі, що ми зможемо перебратися в гори!
– Давайте! Давайте! Переберемося в великий чистий ставок! – Заквакали всі жаби на різні голоси.
Так вони всі стали збиратися в дорогу. А стара жаба розповіла всім жителям болота про «дурну затію жаб». І от коли жаби рушили в дорогу, всі, хто залишився в болоті, в один голос закричали:
– Куди ви, жаби, це ж неможливо! Ви не дійдете до ставка. Вже краще сидіти у своєму болоті!
Але жаби не послухали, і рушили в дорогу. Кілька днів вони йшли, багато вибивалися з останніх сил і відмовлялися від своєї мети. Вони повертали назад у рідне болото. Всі, кого зустрічали жаби на своєму нелегкому шляху, відмовляли їх від цієї божевільної витівки.
І так їх компанія ставала все менше і менше. І тільки одна жаба не звернула з шляху. Вона не повернулася назад у болото, а дійшла до чистого красивого ставка і оселилася в ньому.
Ця жаба не була сильніша і наполегливіша інших – просто вона була глуха.
*Суть притчі: Йдучи до мети, не звертай уваги на пусті балачки.
