– Я неук . І вважаю, що від читання розуму не додається. У мене бабуся була дуже розумна, і мама дуже розумна. Але не тому, що багато читали – просто багато знали про життя.
– Я людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п’ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть.
– Я не люблю війну , тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Може бути, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися – це не ти, це завжди хтось інший.
– Щоб зрозуміти людину потрібно завжди відчувати себе нижче його. Я навчився слухати людей, коли був міністром (з 1999 по 2001 роки Ступка був міністром культури і мистецтв України). До мене часто були ходоки і щось говорили довго, просили. А я сидів, слухав їхні благання, і думав: «Я не витримаю, я не витримаю, я зараз засну. Що я тут взагалі роблю? У мене ж є справи важливіші. У мене репетиції, у мене зйомки». А вони всі: дай, допоможи з цим, всі дрібниці якісь. А потім раптом зрозумів, що не буває дрібниць. І миттєво навчився слухати і розмовляти.
– Я впевнений : щоб людині дурниці в голову не лізли, її завжди треба завантажувати роботою так, щоб мертвим додому приходити.
– Мені всі кажуть : Богдан, ти збожеволів на своїх українців. А я ось недавно з’ясував, що сім’я Фрейда була родом з України, з містечка Тисмениця. Поїхав туди. Ось, кажу, адже Фрейд з ваших місць. А вони без поняття. Сидять всі і норкові шуби шиють.
– Дуже часто потрібно йти від противного . Пам’ятаю, як взимку я приходив до бабусі додому з замерзлими руками – а вона їх відразу у відро з холодною водою. І правда, зігрівався.
– Без любові і машина твоя буде брудна.
