Село Ясениця-Замкова хоч територіально і належить до Старосамбірського району, проте стрімка гірська річка і, хоча і не дуже великі, Карпати, кажуть нам, що ментально ми вже на Турківщині – центр гірського регіону Львівщини. Зупинитися в Ясениці варто хоча б на півгодини, щоб побачити дзвіницю церкви святого Архістратига Михаїла (1767-1779), рівної якої немає серед усіх дерев’яних (і не лише дерев’яних) дзвіниць України, та заглянути в її сусідку, молодшу за неї, церкву Собору святого Архістратига Михаїла (1903).
Село засноване в кінці XV ст., а перша згадка про парафіяльну церкву походить з податкового реєстру 1507 року. Попередником сучасної церкви також був дерев’яний храм. Він мав три зруби і три верхи. Над вівтарем і навої вони були тризаломні, а над бабинцем мали один залом, в якому була влаштована дзвіниця. Ця церква простояла до початку ХХ століття.
У 1903 році за проєктом відомого архітектора українських церков Василя Нагірного було зведено нову дерев’яну церкву Собору святого Архістратига Михаїла, що височіє дотепер. На відміну від попередньої «бойківської» церкви храм збудовано хрещатим в плані. Великий світловий восьмерик її нави вкритий грушастою банею з ліхтарем і маківкою.
А тепер найцікавіша родзинка. Поряд стоїть дерев’яна дзвіниця церкви святого Архістратига Михаїла споруджена у 1767-1779 роках. За переказами, її перенесли до Ясениці з села Ісаї, де, до речі, теж збереглася оригінальна дерев’яна церква. Дзвіниця здається масивною і високою, хоча її висота всього 14 метрів. В плані вона являє собою квадрат розмірами 6×6 метрів. Має три яруси, де кожний вищій менший за попередній. Перші два яруси виконані в зрубі й оточені аркадами-галереями.
На першому була комора, де зберігалося церковне начиння, старі ікони і мед з церковної пасіки. На другому розташовувалася каплиця Покрову Пресвятої Богородиці. Та третьому ярусі невеликі арочні отвори нагадують бійниці замкових башт. Тут, власне, і була дзвіниця. Вкритий верхній ярус низьким восьмибічним наметом.
Фото: Анна Кравченко / Інстаграм
У 1970 році дзвіницю було відреставровано стараннями архітекторів Ігоря Старосольського та Івана Могитича. У 1990—2000-х роках проведено декілька обновлень-ремонтів церкви.
ФОТО: https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com
Але це не все. На першому поверсі дзвіниці знаходиться Музей народного побуту! Колекція, зібрана місцевим священиком, складається з селянського реманенту, посуду, ткацьких станків, одягу, меблів.
ФОТО: https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com
На другому поверсі, в приміщенні колишньої каплиці – релігійний музей. Тут знаходиться виставка ікон та вишитих хоругв.
ФОТО: https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com
Музей не має визначеного графіку роботи та плати за вхід. Для того, щоб потрапити досередини, потрібно попросити ключі в церкві поруч. Можна також зробити невелику пожeртву.
Хочеться лише побажати всім нам, щоб це чудо невідомих, але геніальних, майстрів ще довго милувало наші очі і серця.
