Бiльшiсть українців знaє йoгo нeпoвтoрнy дитячy пoeзiю Платона Воронька, хoч вiн писав i «дoрoслi» вiршi. Бiльшe тoгo – сaмe зa них oтримyвaв числeннi літературні прeмiї. Нaрoдився вiн 1 грyдня 1913 рoкy нa Сумщині. Нeoрдинaрним є i життєвий шлях письмeнникa – вiн oчoлювaв пiдривникiв y партизанському зaгoнi Сидoрa Koвпaкa. Згaдaємo нaймилiшi віршики, нaписaнi Плaтoнoм Вoрoнькoм.
ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля?
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
КІТ НЕ ЗНАВ
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
КОШЕНЯ
Засмутилось кошеня
— Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
— Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»
НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ
Хвалився кіт, що він убрід
Дніпро перебреде.
Та як пішов —
І не прийшов,
Нема кота ніде.
І ти ніколи не хвались,
Коли не можеш — не берись.
ДІДІВ ПОРТРЕТ
Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся: — Все, як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти!
Вмить зібравсь Омельків рід: — Справді, з баби вийшов дід!
В ЛІСІ Є ЗЕЛЕНА ХАТА
В лісі є зелена хата,
Там поснули ведмежата.
А найменший — вереда —
Сивій мамі набрида.
Каже: «Я не хочу спати,
Утечу вночі із хати,
Коли меду не даси,
Риби, сала, ковбаси!»
«Люлі-люлі, треба спати,—
Над синком шепоче мати,
— Як заснеш — тоді усе
Сон в корзині принесе».
ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ
У моєï донi Оченята соннi,
Рученьки мов з вати —
Доня хоче спати.
Нiч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.
КУЧЕРЯВИЙ БАРАНЕЦЬ
Кучерявий баранець
Мекав: «Дайте гребінець.
Я гладеньким хочу стати».
І сказала добра мати:
«Не пригладжуй чуба, нащо,— Кучерявим бути краще.
Баранцеві до лиця
Не вживати гребінця».
Але ти не баранець —
Треба мати гребінець.
НЕ БУДЬ КОЗОЮ
Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! —
Кричить коза.
— Ця вся лоза для мене!»
І у кози
Аж дві сльози
У радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала, козою.
ПРО БИЧКА І ЇЖАЧКА
По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,
Поколовся — та в бочок.
Їжачок сміється:
«То-то, Не бери всього до рота!»
